Про культурну спадщину як маркер національної самоідентифікації говорили музейники Кам’янського
Українські культурні цінності – як матеріальні, так і нематеріальні, є маркером національної самоідентифікації, тобто, дозволяють українцям «мітити територію» свого історичного проживання. Про це говорили учасники круглого столу в історичному музеї Кам’янського 10 грудня.
Автор: Валентин Фіголь.
«Круглий стіл» в музеї історії Кам’янського зібрав працівників музеїв навчальних закладів міста. Обговорювали важливість збереження культурних цінностей для національного самовизначення.
Культурні цінності бувають як матеріальні, так і нематеріальні, нагадала музейникам Наталія Ілларіошина, начальник відділу культури департаменту з гуманітарних питань Кам’янського. Матеріальні – це національний одяг, наприклад, предмети побуту тощо. Нематеріальні – народні пісні та казки…. Серед прикладів нематеріальних культурних цінностей пані Ілларіошина назвала і карнаухівську зливану кашу, яка претендує на роль однієї з «туристичних родзинок» Карнаухівки.
Культурні цінності нагадують українцям про їхнє історичне коріння – звідки пішло українство і якими традиціями виховувалось, зауважила Наталія Буланова, директор музею. Принагідно вона показала учасникам зібрання відеоролик – екскурс в історію козачого села Кам’янське та його околиць, що віддавна були вільними козачими землями.
Національні культурні цінності, за словами Н. Буланової, дозволяють українцям «маркувати територію» свого проживання. «Я користуюсь українською мовою навіть в побуті, бо це демонструє мою національну самоідентифікацію», – пояснила пані Наталія.
«Круглий стіл» супроводжувала презентація експозиції «Евакуйованої виставки», вже знайомої відвідувачам історико-культурологічного фестивалю «Мамай-фест» в Кам’янському. Виставка зібрана з предметів старовинного українського одягу. Всі ці речі учасник АТО Микола Павлюченко в перший рік спецоперації придбав в Старобільському районі Луганської області у старої збирачки Єлізавети Главатської. Йому здалося, що не можна серед воєнного хаосу кидати напризволяще колекцію національних костюмів, згадував боєць-«айдарівець». «Оце, хлопці, ми за це й воюємо!» – процитував М. Павлюченко слова свого колеги-бійця, коли вони вперше роздивлялись надбані предмети.
Старовинний український одяг надихнув пана Миколу до історико-культурних розвідок. Він зацікавився, зокрема, вишиванкою на одязі, її ритуальним значенням. Як пояснював автор експозиції, люди наносили на одяг вишиванку ще й як магічні обереги, для захисту від потойбічного впливу.
«Українські жінки були такі цнотливі, що не пускали під поділ не тільки чоловіків, а й нечисту силу!» – прокоментував М. Павлюченко моду оздоблювати вишиванкою білизну біля всіх отворів.
