Старими селами Кам’янським, Тритузним та Карнаухівкою прогулялись краєзнавці

Старими селами Кам’янським, Тритузним та Карнаухівкою прогулялись краєзнавці

У день Святого Миколая краєзнавці Кам’янського та Дніпра прогулялись територією старих козачих сіл – Кам’янським, Тритузним та Каранаухівкою.

Автор: Валентин Фіголь.

Прогулянка під проводом екскурсовода Любові Алексієвської почалась від майдану Героїв. Він колись називався площею Леніна, хоч офіційно ніколи не існувало адреси «площа Леніна» в Дніпродзержинську.

Екскурсанти автобусом вирушили вулицею Широка. Це найдовша в Кам’янськомук вулиця, яка є частиною старовинного шляху вздовж Дніпра, повз козачі села «з варягів в греки».

Старими селами Кам’янським, Тритузним та Карнаухівкою прогулялись краєзнавці - ФОТО

Колись тут, на мальовничих берегах Дніпра-Славутича, було розташовано козачі села Романково, Кам’янське, Тритузне, Карнаухівка. Найбіднішим було Кам’янське – тут мешкала голота, бо земля в низькому місці була болотяста.

Схилом з боку шляху та залізниці на Єкатеринослав по території нинішнього Південного району Кам’янського текли чимало річечок, які при індустріалізації було пересипано і фактично знищено. Як кажуть фахівці, вода цих річечок пішла в землю, і через це частина району вулиці Широка потерпає від підтоплення.

Разом з річками розширення промислової зони знищило унікальні плавні з озерами та ставками навколо вулиці Широкої. Зокрема, тут ще в 60-ті роки минулого століття були вулиця Плавнева та озера Срібне, Закітне тощо.

Залишки колишніх дібров ще стояли якийсь час посеред промислової зони: зокрема, на території ДКХЗ існувала Дубина – фрагмент дубового гаю.

Старими селами Кам’янським, Тритузним та Карнаухівкою прогулялись краєзнавці - ФОТО

Першою зупинкою була стела пам’яті про мешканців Дніпродзержинська по вулиці Широка, розстріляних німецькими окупантами влітку 1941 року. Тоді, як німці займали місто, одна комсомолка вилізла на дах будинку і застрелила з мисливської рушниці німецького офіцера. За це окупанти розстріляли кількасот цивільних дніпродзержинців, зібраних з сусідніх будинків.

Екскурсія піднялась вулицею Коліусівською, яка отримала назву від прізвища козака Коліуса (Коліуша), в якого була тут хата й хутір. В районі Коліусової гори в 30-ті роки люди, які будували заводи, рили собі в схилі гори землянки, в яких цілі родини пролетаріїв жили до 60-х років минулого сторіччя.

Також в цьому районі було селище робітників – зі школою, клубом та іншими об’єктами інфраструктури. Тепер тут територія цеху карбаміду «ДніпроАзоту».

Старими селами Кам’янським, Тритузним та Карнаухівкою прогулялись краєзнавці - ФОТО

Відвідини Карнаухівки почали з меморіалу радянським солдатам, які загинули під час Другої світової війни. Здебільшого, мова йде про бійців так званого «карнаухівського плацдарму» під час форсування Дніпра восени 1943 року. На плацдармі, за словами Алексієвської, за добу загинуло понад 600 бійців Червоної Армії – здебільшого, штрафники та наспіх мобілізовані місцеві мешканці.

Екскурсанти відвідали в центрі села музей старовини в типовій карнаухівській хаті. Експонати музею – речі домашнього вжитку та господарчий реманент, подаровані місцевими мешканцями. Тут можна побачити старовинний діючий ткацький верстат, обладнання для прання та сільськогосподарчі інструменти.

Старими селами Кам’янським, Тритузним та Карнаухівкою прогулялись краєзнавці - ФОТО

Територія села Тритузного нині знаходиться під промзоною ПХЗ. Одна з версій виникнення назви села – від професії багатьох мешканців. Вони були перевізниками через Дніпро, а також лоцманами та бакенщиками. Плавали на своєрідних човнах, які називали «тузами» або «тузиками». Переправу забезпечувала трійка човнів-«тузів». Отже, переправа називалась «тритузною». Інша версія – назва села походить від козака Семененка, який вельми пишався своїми трьома синами: три сини – як три туза…

Старими селами Кам’янським, Тритузним та Карнаухівкою прогулялись краєзнавці - ФОТО

В Тритузному було 107 дворів, але вони гуртом збудували сільську церкву. Вона згоріла, але в 1910 році тут збудували кам’яну церкву. Тоді в Тритузному було вже понад 500 дворів.

Кульмінацією екскурсії були відвідини Свято-Миколаївського православного храму на території колишнього села Тритузне, а нині – на околиці промзони колишнього ПО «Придніпровський хімічний завод».

Старими селами Кам’янським, Тритузним та Карнаухівкою прогулялись краєзнавці - ФОТО

Церкву закрили в 1928 році, вилучивши церковний реманент. В будівлі храму за радянських часів були і суд, і ремонтні майстерні хімічного заводу. За часів німецької окупації церква функціонувала, і аж до 1963 року, коли її закрили знову. За історичною легендою, стару церкву після 1963 року не дав зруйнувати перший директор ПХЗ Аношкін, сказавши: «Як навчитесь так будувати – тоді будете ламати». Будівля виявилась напрочуд міцною.

Старими селами Кам’янським, Тритузним та Карнаухівкою прогулялись краєзнавці - ФОТО

За часів незалежності України церкву відновили, і тут служать клірики православної церкви Київського патріархату. Церква стоїть теж на вулиці Широкій. Частина будівлі знаходиться в занедбаному стані і потребує капіталовкладень на відновлення. Храм чекає на меценатів, акцентувала пані Алексієвська.

Автобус проїздив повз річку Коноплянку – те, що від неї залишилось сьогодні. Саме в Коноплянку зливається вміст міської дренажно-меліоративної системи зливової каналізації. Також на її берегах розташовано звалище промислових радіоактивних відходів ПХЗ.

Проїжджаючи промзоною колишнього «гіганта середнього машинобудування», екскурсовод Алексієвська згадала принагідно, що нещодавно Євросоюз вкотре виділив 6 мільйонів євро на убезпечення та рекультивацію радіоактивних об’єктів ПХЗ.

Старими селами Кам’янським, Тритузним та Карнаухівкою прогулялись краєзнавці - ФОТО

На зворотньому шляху, проїжджаючи повз територію проммайданчика, пані Любов згадувала про роль ПХЗ в розвитку міста.