З чого починався лівобережний житловий масив Дніпродзержинська

В кінці грудня майже півсотні років тому почалося будівництво лівобережного житлового масиву Дніпродзержинська – району, де зараз мешкає більше 80 тисяч кам’янчан.

 

28 грудня 1972 року відбулися урочисті закладини першого будинку на лівобережжі Дніпродзержинська. Це був будинок на проспекті 50 років СРСР, нині проспекті Наддніпрянський, 1Г.

У фундамент будинку вклали металеву табличку, на якій було написано: «Перший будинок у лівобережному районі Дніпродзержинська закладено в ознаменування 50-річчя утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік».

Рівно через 2 роки і 2 дні, 30 грудня 1974 р., комісія прийняла цей будинок до експлуатації.

Передісторію цієї події розповіли екс-співробітники музею ДМК Наталія Янченко та Павло Янченко.

Ще у 2-ій половині 50-х років минулого століття керівництво Дніпродзержинська зіткнулося з необхідністю розробки нових масштабних площ під забудову житла – населення міста зростало. У 60-х на столичних керівників почав насідати Микола Ктитарьов, колишній фронтовик, голова виконкому Дніпродзержинської міськради з 1963-го до 1981-го. Коли Ктитарьов, роками оббиваючи пороги кабінетів столичних чиновників, таки переконав їх, що Дніпродзержинськ потребує розширення житлових масивів, до міста надіслали комісію.

Варіантів розширення міста було три:

1) розширення за рахунок ділянки землі за залізничною станцією Дніпродзержинськ-пасажирський;

2) розширення у бік с. Аули;

3) розширення міста на лівобережних територіях за с.Курилівка.

Перший варіант був визнаний найбільш витратним. Щоб забудувати територію за залізничною станцією, довелося б прибирати величезні масиви залізничного полотна. Лівий берег у ті роки був лише степом: піщані ґрунти, невеликі дерева і чагарник, тому забудова лівобережжя спершу також була оцінена як надто дорога перспектива.

Найбільш рентабельним здавалося будівництво житлових будинків в Аулах. Проте Ктитарєв, до якого приєднався ще один колишній фронтовик – директор Дніпровського заводу ім. Дзержинського Микола Волобуєв, зумів переконати в цьому комісію. В Аулах спостерігалися зсуви ґрунту, що могло призвести до руйнування майбутніх будинків. Також, у разі будівництва в Аулах, довелося б прокладати транспортну магістраль від них до промислових підприємств через частину селища Романкове, де вже було збудовано індивідуальні будинки.

У свою чергу, Волобуєв переконав Політбюро ЦК КПУ у необхідності будівництва на заводі киснево-конвертерного цеху, що вимагало відселення людей із району, що прилягає до заводу (вул. Садова, Первомайська та ін.) та надання їм нового житла. Отже, необхідність нових забудов була очевидною. Варіант лівого берега, зрештою, був визнаний найкращим.

У 1969-му почалася підготовка (намивання) майданчика під забудову лівобережного житлового масиву. Розвідувальні роботи з будівництва конвертерного цеху (КЦ) тривали до 1976 року. 1977-го на Лівому березі квартири отримали 4446 сімей, відселених зі старих приватних будинків, що знаходилися на місці сучасного КЦ.

.