Чужий телефон та проблема особистих кордонів в Кам’янському

Коли ми заглядаємо нишком в чужий телефон – це адекватний спосіб самозахисту від зради чи порушення кордонів особистості? Як на це дивляться в Кам’янському.

Автор: Валентин Фіголь.

Дискусія в автобусі

«Якби я не взяла його телефон і не подивилася – так би й не знала нічого!..» – репетувала в телефон огрядна молода жінка, сідаючи в автобус на лівобережжі Кам’янського.

Поки жінка їхала, всі пасажири мали змогу послухати історію про чергову зраду коханого: як жінка «відчувала щось не те», як росла підозра, як змінювалась поведінка коханого… Врешті, жінка, судячи з її обурених реплік, нишком позаглядала в телефон партнера – і отримала очікувані докази зради.

«Він наче аж зрадів, що я про все дізналась! Бачила б ти, з яким торжеством він мені розповідав, як був з іншою бабою, поки я на роботі!..» – верещала жінка. Ні щодо гучності розмови, ні щодо характеристик зрадливого коханця вона себе не стримувала… Тому, коли вона вийшла з автобусу, дехто з пасажирів зітхнув з полегшенням, а дехто занудьгував: безкоштовна вистава скінчилась.

Чи правильно вчинила жінка, нишком заглядаючи в телефон коханого, одразу ж засперечалась група пасажирів середнього віку.

«А що тут такого? Якщо відчуваєш «кидалово» – мусиш боронити свої інтереси!..» – доводила одна жінка.

«Чужі секрети до добра не доведуть!» – відповідала сусідка. Позиції трьох чоловіків з компанії теж розділились: один підтримав думку, що заради правди можна позаглядати до чужих речей, двоє вважали, що не можна без запрошення лізти до чужих конфіденційних справ, навіть з добрими намірами.

Про довіру та тривогу

 

Зацікавившись темою дискусії, автор звернувся до фахівців з людської поведінки – психологів з Кам’янського, з питанням: що вони думають про манеру заглядати нишком до телефону іншої людини, хай і близької.

Одразу зазначимо: мова лише про стосунки дорослих людей, а не про те, як батьки контролюють життя своїх дітей.

«Це жахливо, тому що, це порушення права людини на особисте життя, – відповіла, як відрізала, Вікторія Лобенок, психолог, фахівець з медіації. – Тут мова про вкрай низький рівень довіри до партнера».

«Ви скажете: не чужий телефон, а мого партнера. Ключове слово “мого”, тобто партнер сприймається як власність, – прокоментувала ситуацію Натела Копаліані, практичний психолог. – Розуміти особисті межі іншої людини людина навчається з дитинства. Можливо, батьки не приділяли особливої ​​уваги цьому аспекту».

Нишком заглядати до чужого телефону людина може в пошуках адреналіну, зауважує психолог – зовсім як дитина, якій перехоплює дух, коли робить щось заборонене…

«Потяг до виявлення віртуальної зради свідчить, що людина несвідомо бажає знайти сліди адюльтера. Для чого? – аналізує психолог. – У повсякденності, швидше за все, тривога штовхає людину на такі дії. У стані тривожності людина побачить зраду і там, де її нема».

Якщо ви помітили, що ваш партнер без дозволу заглядає до вашого телефону чи грішить іншими «рейдерським» захопленням вашого особистого простору –  не варто, на думку психологів, влаштовувати «розбір польотів». Краще спокійно та відверто поговоріть з партнером. Нагнітання таємничості тільки збільшить тривожність та напругу в стосунках.

«Чим більше ви будете прагнути конфіденційності, тим більша ймовірність того, що вам перестануть довіряти і не залишать телефон і особисті речі в спокої, – зауважила Н. Копаліані. – Ревнощі – почуття, яке засліплює, і жодна пристойність не зупинить людину, якщо в ній посіяне це зерно».

Розпалена ревнощами людина не заспокоїться, навіть нічого не знайшовши в телефоні. Зате, виявивши любовне листування, ревнивець часто заспокоюється. Тобто тривожна людина прагне спокою, нехай навіть здобутого таким шляхом.

«Більше відвертості і менше конфіденційності, тоді стосунки стануть комфортнішими», – рекомендує тривожним партнерам психолог з Кам’янського.