Кожен потрібен на своєму місці, переконують урядовці та лікарі

Кожен потрібен на своєму місці, переконують урядовці та лікарі

Як клітина живого організму, кожен українець потрібен країні на своєму місці. В цьому українців переконують прем’єр-міністр і відомий лікар психотерапевт.

Автор: Валентин Фіголь.

Тил має бути надійним

Україна має перебудовувати життя під економіку воєнного стану, а кожен українець – бути корисним на своєму місці. Про це у відеозверненні 8 березня заявив прем’єр-міністр Денис Шмигаль.

«Кожен українець сьогодні повинен поставити собі питання – чим я можу бути корисний армії, країні, державі? І зрозуміти, що війна – це не лише фронт. Війна це теж тил, який має бути надійним та стабільним», – сказав Шмигаль.

Війна заважає займатися повсякденною роботою, прокоментував ситуацію в країні прем’єр. За його словами, кожному українцю хочеться бачити свій особистий внесок у перемогу тут і зараз.

Але кожен має бути на своєму місці, акцентував урядовець: «Це також героїзм – побороти себе і в умовах постійних повітряних тривог, переживань за рідних, стресу, щодня йти на роботу та робити свою справу. Усі ви – герої, бо працюєте у своїй державі під час війни».

Кожен – на своєму місці

Останнім часом багато хто з українців відчули єднання, ніби стали на якийсь час одним організмом, одним тілом, кожен став іншому близьким родичем, коментує настрої в суспільстві відомий психотерапевт Едгар Соболєв: «Так відбувається, коли емоції синхронізуються. І тоді сили мобілізуються».

Війна, нагадує Є. Соболєв – це атака на ідентичність кожного, на базові питання «Хто я?», «Яка моя функція?», «Яке моє місце у всьому, що коїться?», «Що я маю робити?»

Саме ця неможливість кудись приткнутися, постійна провина, яку зараз відчувають так багато людей, і є атакою на ідентичність.

Провину відчувають усі, хто не відчуває безпосередній страх, акцентує психотерапевт.

Для психологів це пряма: на одному кінці провина, на іншому страх. На фронті страшно і там немає місця провині, а в тилу деморалізує провина.

Важливо не дозволяти провині заморожувати себе в бездіяльності. Так, не всі зараз в лавах героїчних ЗСУ, але ми та ЗСУ – одне єдине тіло.

Уявіть, що ЗСУ – це білі кров’яні тільця, що вбивають хворобу, а тіло хворіє. Без усіх інших клітин вони не зможуть так добре справлятися, як зараз. Кожен зараз є важливою клітиною в тілі. Кожен має функцію. Кожен має її чітко знати і виконувати.

Зараз немає неважливої роботи, немає неважливих людей, наголошує фахівець.

Допомагати одне одному онлайн, поширювати інформацію – теж дуже важливо.

Тримати зв’язок, м’яко переконувати, підбадьорювати, жартувати – теж важливо.

Берегти себе і турбуватися про своє виживання – неймовірно важливо.

Варити каву клієнтам кав’ярні, дякувати, малювати меми. Усе важливо.