Проблеми «дерусифікації» енергетики України напередодні опалювального сезону

Проблеми «дерусифікації» енергетики України напередодні опалювального сезону

Автор: Євген Колішевський, виконавчий директор громадської екологічної організації «Голос Природи».

З початком повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України у лютому 2022 року багато громадських та політичних лідерів почали вимагати від уряду повної відмови від споживання російських енергоресурсів. Така позиція дістала назву «дерусифікація енергетики».

З урахуванням обмежених фінансових та технічних можливостей, а також низької енергоефективності у промисловості та комунальному секторі, реалізувати це швидко в Україні проблематично. Тим більше, що влада змушена зважати на те, що звичайні громадяни цікавляться тим, як «дерусифікації енергетики» позначиться на майбутньому опалювальному сезоні? Чи буде населення забезпечене газом? Якою буде вартість послуг централізованого опалення? За якими тарифами платитимуть за газ власники індивідуального опалення?

Олег Савицький, експерт Української кліматичної мережі, вважає, що проблем з природним газом найближчим часом не буде. Навіть якщо Росія повністю припинить подачу природного газу Україні, ми зможемо безболісно пережити опалювальний сезон у 2022-2023 роках. Це пов’язано з тим, що у сховищах є досить багато резервного газу, а також збільшився видобуток власного природного газу в Україні.

Крім цього, Україна може купувати природний газ у інших держав. Проблеми можуть виникнути через підвищення вартості імпортного газу, а також руйнування інфраструктури енергетичної сфери внаслідок ракетних ударів з боку Російської Федерації, переконаний Олег Савицький.

Проблеми «дерусифікації» енергетики України напередодні опалювального сезону - ФОТО
Олег Савицький

 «Через значні руйнування промислових підприємств, інфраструктури міст та теплогенеруючих об’єктів, а також через скорочення промислового виробництва – споживання природного газу цього року значно зменшиться, – вважає Савицький. – Минулого року Україна в 6 разів скоротила імпорт газу – до 2,6 млрд м куб. Ми змогли забезпечити себе газом на 80% шляхом власного видобутку. Зараз обсяг власного видобутку газу в Україні становить приблизно 20 млрд м куб./рік. Цієї кількості має вистачити для потреб як населення, так і промисловості. Проблема не в дефіциті газу, а у постійній небезпеці руйнування внаслідок ракетних ударів об’єктів та інфраструктури енергетичної сфери».

Ідея «дерусифікації енергетики» полягає в тому, щоб повністю відмовитися від співпраці з Росією у сфері енергетики. Наскільки це реалістично за сучасних умов? Теоретично можна припустити, що природний газ можна купувати в інших держав, наприклад, у Словенії чи Литви, але фактично це той самий російський газ.

Щоб досягти повної «дерусифікації енергетики», необхідно скоротити частку споживання імпортних енергоресурсів. За даними Державної служби статистики, у 2020 році Україна купила: вугілля та торфу – 11,04 млн тне (тон нафтового еквівалента), сирої нафти – 1,82 млн тне, нафтопродуктів – 10,2 млн тне, природного газу – 7,39 млн тне, біопалива – 51 000 тне, електроенергії – 234 000 тне.

Для того, щоб підтримувати працездатність промисловості та рівень життя населення, Україні доводиться купувати близько 40% енергоресурсів за кордоном.

Згідно з даними Біотехнічної асоціації України, фактичне споживання природного газу в Україні у 2021 році склало 26,8 млрд м3, у тому числі населенням – 8,6 млрд м3, виробниками тепла – 6,3 млрд м3, промисловістю, бюджетними організаціями та іншими господарськими споживачами  – 11,9 млрд м3. Відмовитись від імпорту природного газу ми можемо за умови його заміщення іншими енергоресурсами, бажано локального походження.

Якщо проаналізувати дослідження Біотехнічної асоціації України, підготовлене для УКБ (Українська кліматична мережа) про можливості заміщення природного газу іншими ресурсами (біогаз, біомаса, тверді біоресурси, теплові насоси, вітрова та сонячна енергетика), то це цілком реалістично.

Водночас у дослідженні не йдеться про можливості виконання заходів щодо заміщення імпортних енергоресурсів місцевими. Враховуючи те, що Україна не є технологічним лідером, з переходом на нові види альтернативної та відновлюваної енергетики можуть виникнути складності.

Оперативно це зробити складно. З урахуванням технічних та фінансових можливостей України реалізація політичного курсу щодо «дерусифікації енергетики» має проводитися поступово, в рамках загальнонаціональної програми, яка враховує місцеві та регіональні особливості.

Залежність від імпортних енергоресурсів пов’язана не лише з високим рівнем індустріалізації, а й з низьким коефіцієнтом енергоефективності у комунальному секторі. Через зношування технічного обладнання, зростають і енергетичні втрати. Нормативні технічні втрати теплової енергії при її генерації в системі теплопостачання та транспортування до споживача складають у середньому 45-60%, у тому числі: при спалюванні палива в котлах – 20-25%; при транспортуванні тепловими мережами 8-25%; безпосередньо у будинку споживача (комунікації, дахи, вікна, стіни) – 25-30%. Але фактичні втрати в комунальному секторі можуть бути набагато вищими за ті, які допустимі технічною документацією та нормативними актами.

Наприклад, за даними організації «Голос Природи» прямі втрати теплоносія (витік із теплотрас) або втрати тепла (неутеплені теплотраси) можуть становити від 40 до 60%. Щоб підтримувати роботу комунального сектору, місцевій владі доводиться постійно виділяти дотації з бюджету, підіймати вартість комунальних послуг, збільшувати норми допустимих енергетичних втрат.

Проблеми «дерусифікації» енергетики України напередодні опалювального сезону - ФОТО

Крім цього, у Кабміні вже заявили, що в Україні тимчасово буде знижено нормативну температуру теплоносія в системі централізованого опалення. Таке припущення було висловлено керівником міністерства розвитку громад та територій Олексієм Чернишевим у публікації «Опалювальний сезон 2022-2023: що зміниться в Україні»

У цих умовах актуальність підвищення енергоефективності у комунальному секторі ще більше зростає. У короткостроковій перспективі це дозволить скоротити споживання енергоресурсів, покращити умови життя населення, а також активізувати економіку на місцевому рівні.

Сьогодні, попри війну, громадянам потрібно вимагати від органів влади зниження втрат у комунальному секторі, термомодернізацію будівель бюджетної сфери (лікарні, навчальні заклади, адміністративні будівлі) та стимулювання заходів щодо утеплення житлових будинків населенням.

Зважаючи на бойові дії, що тривають в Україні, державні програми, як от «теплі кредити» чи міжнародні цільові програми, можуть реалізовуватися в тилу. А на місцевому рівні влада може залучати для цих цілей фонди комунальних підприємств, які спочатку створюються для поточного та капітального ремонту при формуванні тарифів за послуги з опалення.

Україна – не єдина держава, яка купує енергоресурси у Росії. Гасло «дерусифікації енергетики» активно пропагується не лише в Україні, а й у Європі. Крім цього, сама Росія намагається шантажувати й лякати Європу різкою зупинкою експорту природного газу та інших ресурсів. Енергетична залежність від Росії наочно продемонстрована у дослідженні «Як відрізати щупальці російському енергетичному центру» аналітичного центру «DiXi Group».

Бажаючи «знятися з російського енергетичного гачка», Європа активно шукає альтернативних постачальників енергоресурсів. Користуючись моментом, міжнародні та європейські енергетичні фірми стали підіймати вартість енергоресурсів. Такі дії вже призвели у Європі до прискорення інфляції та зростання цін на товари першої необхідності. Наприклад, у Великій Британії на тлі різкого подорожчання вже виник громадський рух «Don’t pay UK», який вимагає від уряду взяти під контроль ціни на енергоресурси.

В Україні зміна постачальників природного газу також може призвести до зростання вартості комунальних послуг та цін на повсякденні товари. Проблема полягає в тому, що громадяни України реагують на такі події у формі «тихого саботажу». Наприклад, масово перестають оплачувати комунальні послуги, але при цьому не висувають жодних вимог ні до місцевої влади, ні до уряду.

Практика показала, що така форма протесту не призводить до позитивних політичних змін, а лише сприяє банкрутству комунальних підприємств та бюджетним дотаціям за рахунок коштів, закладених на освіту, медицину, екологію та інші важливі сфери міського життя.

Довідка:

УКM – Українська кліматична мережа, коаліція громадських організацій, які займаються проблемою зміни клімату та сталого розвитку. Коаліція діє з 2002 року. Зараз УКБ об’єднує 38 громадських організацій.

«Голос Природи» – громадська організація, створена у 1999 році у місті Кам’янське (колишній Дніпродзержинськ) активістами міжнародної організації «Greenpeace»/ «Грінпіс». Понад 20 років активно веде кампанію з енергоефективності та енергоощадження, в рамках якої проводила інформаційні акції з метою привернення уваги громадськості та органів влади до проблеми високих втрат у сфері централізованого опалення та водопостачання, а також круглі столи, робочі наради, тренінги та технічні семінари. У 2002 році активно брала участь у створенні УКБ, є її членом зараз.

«DiXi Group» – аналітичний центр, створений у 2008 році у Києві з метою дослідження політики у сфері енергетики, енергетичної безпеки та інвестицій.

 

Публікація підготовлена у рамках спільного проєкту «Повернути втрачені голоси» за підтримки фонду «Відкрита демократія» (Великобританія) та Національної спілки журналістів України.

Мета проєкту – надання людям платформи для обговорення актуальних питань сьогодення.

Фонд «Відкрита демократія» та НСЖУ можуть не поділяти думки авторів чи людей, що висловлюються в підготовлених за проєктом публікаціях, та мати власні стандарти підготовки таких матеріалів.