Михайло Горбачов: перший і останній, легенда та прокляття

Михайло Горбачов: перший і останній, легенда та прокляття

Автор: Сергій Гузь.

В Росії на 92-му році життя помер Михайло Горбачов, колишній керівник Радянського Союзу, якому судилося стати першим та одночасно останнім президентом СРСР. Адже саме за його правління країна розвалилася.

Сьогодні багато хто згадує Горбачова, а оцінки коливаються від визнання його генієм демонтажу тоталітарної комуністичної влади, до прокльонів через авантюру з перебудовою.

Михайло Горбачов став генсеком Компартії СРСР, і відповідно керманичем країни, з 11 березня 1985 року. На той час, після смерті нашого земляка Леоніда Брєжнєва, який керував СРСР до 1983 року, ніхто не міг утриматися у керма бодай якийсь значний час. Голова КДБ Юрій Андропов пробув при владі рік і два місяці, а його наступник Костянтин Черненко лише рік, і усі вони помирали від старості та хвороб.

Тож призначення відносно молодого  Михайла Горбачова, якому тоді було лише 54 роки, виглядало як нова перспектива у розвитку країни. І Горбачов не розчарував.

Вже у квітні 1985 року Горбачов на пленумі ЦК КПРС (саме там ухвалювалися ключові рішення розвитку країни), проголосив курс на Прискорення.

Ускорение (російською) стосувалося більше економічних реформ в Радянському Союзі. Адже тоді вже кожному було зрозуміло, що щось з економікою не те, бо дефіцит товарів збільшувався щороку. Особливо товарів народного споживання. Тож влада за Горбачова почала шукати резерви з виробництва товарів народного споживання. Одним з таких резервів виявився оборонно-промисловий комплекс. І вже невдовзі на тому ж Південмаші почали виробляти каструлі поряд з космічними ракетами.

Та справжні реформи Горбачов проголосив у 1987 році – Перебудова і Гласність. Вони означали реформування політичної системи, більшу відкритість влади, демократизацію політичного життя та покращення ситуації зі свободою слова.

Завершити ці реформи Горбачов не зміг, бо вже за чотири роки – у грудні 1991 року – Радянський Союз розвалився, а Горбачова відсторонили від влади остаточно (фактично він був відсунутий від влади з серпня того ж року, після невдалого путчу ГКЧПістів).

Саме за те, що Горбачов насмілився розпочати ці реформи, багато хто віддає йому шану, та вважають легендарним керівником СРСР.

Проте є і чимало критиків як серед тих, хто жаліє за розвалом СРСР, так і серед демократів.

По-перше, Михайло Горбачов не був прихильником розвалу СРСР. І коли влада під ним захиталася, а деякі республіки СРСР зажадали незалежності – Горбачов без вагань кинув проти демонстрантів військових. Зараз йому пригадують криваве придушення протестів у Вільнюсі, Алма-Аті, Баку та інших місцях, де не тільки пролилася кров, але й загинули люди.

По-друге, його економічні та політичні реформи супроводжувалися відвертим авторитаризмом. Так, під гаслом боротьби з алкоголізмом, на Україні були винищені цінні виноградники, що на десятиліття  зруйнувало усе виноробство в нашій країні.

По-третє, хоча Гласність відкрила деякі ганебні сторінки радянського минулого, вона не позбавила радянське суспільство від пропаганди. Наприклад, радянським людям не пояснювали, що майже за 10 років до СРСР реформу економіки почав Китай, над яким тоді в СРСР лише глузували. Проте вже на момент розробки Перебудови було очевидно, що реформи, розпочаті Ден Сяопіном, мали колосальне стратегічне значення. Тоді як СРСР йшов до економічного краху, китайська економіка почала зростати на 10% щороку. Більше, ніж будь-які інші розвинуті економіки.

Проте на відміну від СРСР, керівники Китаю не прагнули політичного визнання на Заході, а тому робили лише ті реформи, які допомагали їм посилити свою владу. Тоді як Михайло Горбачов прагнув популярності не тільки в СРСР, а й на Заході.

В результаті, замість демократизації країна поступово сповзала у політичний хаос, який стимулювали тіньові ділки та криміналітет, щоб отримати ще більше влади. Економічні реформи не могли дати миттєвого результату, тож суспільству вдалося швидко прищепити розчарування і Горбачовим, і самим існуванням СРСР. А вже згодом, як показала історія, то і самою демократією.

Тож хто він був для нас, більшою мірою залежатиме від ваших політичних уподобань. Проте очевидно, що він виявився непересічним керівником СРСР, який хоча й не втримав владу, проте започаткував реформи, які ми й досі намагаємося втілити.