Після впровадження трудових реформ профспілки готуються до справжньої боротьби

Після впровадження трудових реформ профспілки готуються до справжньої боротьби

Автор: Григорій Глоба.

«Та немає сьогодні жодних законів, все за поняттями», – емоційно відповів один із найстаріших профспілкових активістів області на питання, як вплинули на його роботу останні зміни у трудовому законодавстві. Інші профспілки «виявляють розуміння» – мовляв, все для перемоги! Але є й ті, хто знаходить шляхи захисту трудових прав і в нинішніх нелегких умовах.

І якщо громадянські активісти явно пасують під тиском воєнного стану – «ну, ми ж розуміємо, чому це» – то самі військові та поліційні у висловлюваннях не соромляться.

Факти, наведені ними, змушують задуматися: а чи справді кишеня скупого роботодавця – це і є та «перемога», заради якої українці готові жертвувати своїми правами та життями?

Жіноче обличчя боротьби

Кривий Ріг – промислове серце Дніпропетровської області: тут збереглася найбільша у центральній Україні кількість великих підприємств. Саме тут, у цехах та шахтах, найбільш гостро відчуваються наслідки писаних у комфортних київських кабінетах реформ.

Наталія Куделіна – машиніст конвеєра на шахті Тернівська Криворізького ЗРК та активіст профспілки «Свобода праці». “Коли все тихо, то я простий член профспілки, а коли треба боротися, то профспілковий лідер”, – жартує вона на запитання про свою посаду. У березні 2022 року знадобився саме профспілковий лідер:

Після впровадження трудових реформ профспілки готуються до справжньої боротьби - ФОТО
Наталія Куделіна

– Вони хотіли скористатися цим законом навіть заднім числом – зрізати доплати, зароблені до його вступу в силу. Довелося, попри заборону зібрань у воєнний час, виходити після зміни на мітинг під вікна директора. Директор до нас не вийшов, але після цього нам сказали «все вирішили, всім заплатять все що заробили». Але якби ми не протестували, то хіба б вони відступилися?

Схожі конфлікти – на шахті Жовтнева того ж комбінату, розповідає профспілковий лідер та оператор підіймальної машини Мая Чабан:

Після впровадження трудових реформ профспілки готуються до справжньої боротьби - ФОТО
Мая Чабан

– На КЗРК ми працюємо в колишньому режимі. Але були дрібні спроби маніпуляцій щодо зміни робочих процесів і як наслідок зменшення зарплати. Ми дуже різко це зупинили. Думаю, це самодіяльність місцевого керівництва, оскільки на інших підприємствах такого не було. Також були прецеденти незаконного звільнення через непроходження іспиту з техніки безпеки – зараз людина судиться. Він поки не є членом нашої профспілки, а профспілка, в якій він перебував, ніяк не захистила. У нас одержав консультацію, зараз бореться.

З речами на вихід!

Спрощений порядок звільнення коментує адвокат Дніпропетровського обкому профспілки працівників культури Олексій Погрибняк:

– Головна умова для призупинення дії трудового договору — абсолютна неможливість надання роботодавцем та виконання працівником відповідної роботи. Ці дві умови мають виконуватися одночасно. Під такою абсолютною неможливістю варто розуміти випадки, коли засоби виробництва або майно роботодавця знищені в результаті бойових дій, або їх функціонування з об’єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливе у зв’язку з відсутністю на це його згоди, зокрема, з причин переміщення його з території, де ведуться активні бойові дії.

Вже існують випадки й в Дніпропетровській області коли намагалися призупинити дію трудових договорів. Слід зазначити – якщо працівник бажає та може виконувати роботу або роботодавець може надавати роботу, призупиняти дію трудового договору неможливо.

«Ці норми будуть і після війни»

Схильні до свавілля не лише приватні роботодавці. Державним та комунальним службовцям доводиться не легше, а найчастіше й важче – розповідає голова поліційної профспілки «Правозахисники країни» Сергій Джихур (м. Дніпро):

Після впровадження трудових реформ профспілки готуються до справжньої боротьби - ФОТО
Сергій Джихур

– Зараз взагалі не так просто користуватись трудовими нормами – змінюється все. Багато відмов на профспілкові запити щодо інформації, їх ми також оскаржуємо у суді. Ми мали дуже якісне трудове законодавство, його не треба було міняти повністю. Але, мабуть, завдання саме порубати трудові норми, знизити захист і віддати всю владу в руки роботодавця.

На думку Сергія, проблем у профспілок і найманих працівників буде дуже багато. Прикриваючись воєнним часом, парламентарі ухвалили норми, які можуть працювати й після воєнного часу.

«Я бачу, що нам доведеться влаштовувати якусь трудову революцію, щоб повернути свої права» – прогнозує голова цієї профспілки.

Він вважає, що українці навчилися захищати свої права в суді, ефективно користуватися нормами законів. А нинішні реформи свідомо плутають карти, щоби одна норма закону суперечила іншій, щоб було важко розібратися. Трудовий договір поставили вище трудового законодавства. Головний виконавець цього неподобства – пані Галина Третьякова (голова Комітету Верховної Ради з питань соціальної політики та прав ветеранів).

– Основний прецедент, з яким ми зараз боремося і подаємо судові позови – це наказ генерала Клименка (начальника поліції) про посилений режим служби, яким він скасував вихідний у суботу. Цей вихідний встановлено нормою закону про нацполіцію, в якому стаття 91 каже, що поліційні мають 5-денний робочий тиждень з двома вихідними. Закон не може бути скасовано підзаконним актом! – обурюється Сергій Джихур. – Закон про воєнний стан, на який посилається Клименко, дозволяє збільшувати норму годин роботи, але не скасовувати вихідні. Зробіть 10-годинний робочий день, але не чіпайте вихідні, щоб люди встигали відпочити! Військовим становищем не скасовувалась ст. 45 Конституції про право на відпочинок. Так, поліція несе свою службу цілодобово, але організм кожного поліціянта має фізіологічні межі, він не залізний.

Багато йде звернень до профспілки поліційних і щодо бойових моментів – доводиться вибивати обіцяні компенсації та виплати пораненим, сім’ям загиблих.

Голова профспілки розповів про відверто моторошний випадок: людина з інвалідності втрачає можливість проходити службу, і має право на 480 000 гривень одноразової допомоги. Щоб їх не виплачувати, його не направляють на МСЕК, а викликають «на навчання» (хоча вже є рішення ВЛК про непридатність до служби). Там складають акт «про сп’яніння невідомими препаратами» (цей акт вже скасували через суд), призначають службову перевірку та звільняють його зі служби без компенсації.

«Самодіяльність місцевого керівництва»?

На ПрАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» було видано наказ №267 від 11 квітня про зупинення дії окремих пунктів колективного договору. Керівництво вирішило, що саме ті пункти договору, які передбачають пільги та гарантії оплати праці, не повинні застосовуватись у період воєнного стану. Потім директор Ю. Чермазович повідомила про «призупинення» ще трьох пунктів колдоговору.

Власники вирішили «заощадити» на виплаті 30% надбавки за роботу в умовах воєнного стану, премій, оздоровлення працівників, закупівлі медикаментів для медпунктів (і це під час обстрілів), і навіть на безоплатній видачі молока робітникам шкідливого виробництва. Також їх позбавили додаткової відпустки у зв’язку з ненормованим робочим днем, і вивели у простій із виплатою 2/3 зарплати (а не 100%, як того вимагає закон). Що характерно, для топ-менеджерів, які перечікують війну в «закордонних відрядженнях», і менших керівників, що відсиджуються «на віддаленні» у Львові, заробітна плата виплачується в повному обсязі.

«Норма закону на період воєнного стану звільняє роботодавця лише від обов’язку перераховувати кошти на культмасову та оздоровчу роботу. Адміністрація призупинила дію 20 пунктів колдоговору, в т.ч. ніяк не пов’язаних з перерахуванням коштів на оздоровчу роботу, що є неприпустимим та незаконним» – зазначає профком ПМГУ (лідер – Наталія Маринюк).

Профспілка вимагала скасування скандального наказу, тим більше, що надприбутки власників за 2021 і навіть перший квартал 2022 цілком дозволяють підприємству не бідувати. Проте ситуація продовжувала погіршуватися: багатьох робітників вивели вже не в простій, а просто на вулицю – формально їх не звільнили, але припинили виплату зарплати, змусивши шукати іншу роботу. Решта робітників, які забезпечують життєдіяльність підприємства, отримують 2/3 окладу. Ситуація для робітників ускладнюється тим, що багато активних лідерів профспілки пішли в армію.

Обласний лідер профспілки «Свобода праці» Ігор Токовенко переконаний: робітники використовуються як заручники у спробах олігархії вибити преференції у держави.

Після впровадження трудових реформ профспілки готуються до справжньої боротьби - ФОТО
Ігор Токовенко

– Мова йде про обмежене функціонування кількох гірничо-збагачувальних комбінатів корпорації Метінвест Ахметова-Новинського (Північного та Інгулецького ГЗК), а також «АрселорМіттал Кривий Ріг» – найбільшого гірничо-металургійного комбінату Європи, що належить транснаціональній корпорації. Мета – змусити державу дотувати залізничні перевезення залізної руди та іншої продукції цих промислових активів, тим самим забезпечити олігархам-власникам збереження норми прибутку в умовах порушеної російським вторгненням логістики.

У якості тиску на владу використовується встановлення простоїв із виплатою 2/3 окладу для частини працівників. А завдяки законодавчим новаціям можливе також призупинення трудових договорів: у такому разі робота не надається, а зарплата не платиться.

Відпочинок лише на цвинтарі?

– На час воєнного стану відпустку дозволили визначати «на розсуд роботодавця», – пояснює Наталія Куделіна. – У нас було 54 дні, бо особливо важкі й небезпечні умови праці, за так званим «Першим списком». Зараз відпуску зменшили, хоча людей вистачає, працювати є кому. Яка причина? Лише та, що вони на цій праці наживаються. З нас роблять просто кріпаків. Кажуть: дамо після війни! А коли буде той кінець, і хто до нього доживе? Без достатнього відпочинку, на важкій роботі, люди хворіють. На цю роботу, ці умови, йшли саме заради «Першого списку» та його пільг.

У поліції – інший роботодавець, але такі самі наміри – розповідає капітан Джихур:

– Формально поліційному зараз урізали відпустку до 14 днів на рік, за фактом дають лише 10. Хоча у законі про воєнний стан немає такої вимоги. Тим, хто з начальством у нормальних відносинах – можуть дати і повний, кому що спаде на думку. Якщо вже доводиться обмежувати людині відпустку – запроваджуйте додаткову компенсацію, оплачуйте. Але цього нема. Багато людей ще за 2021 рік відпустки не отримали, у цьому році їх теж давати не хочуть, бо не більше ніж 10 діб – доводиться вибивати через суд.

«Ці зміни планувались багато років»

– Для того, щоб перенести тягар втрат від великої війни на людей праці, було суттєво урізано трудові права, послаблено профспілкові гарантії, – впевнений Ігор Токовенко. – Ці зміни планувались багато років, і воєнний стан став чудовим прикриттям для керівної олігархії, щоб захистити себе від протестних акцій профспілок у процесі проштовхування неоліберальних змін у законодавство про працю.

– Ви зараз у чинній армії, і більша частина ваших товаришів по службі теж з найманих працівників – Ахметових і Фірташів на передовій якось небагато. Що відчувають люди, які пішли захищати країну і виявили неподобство, що твориться за їх спиною?

– Позбавлення мобілізованих працівників цивільної зарплати та урізання трудових прав – топтеми в окопах на «нулі», на рівні із роботою HIMARS та контрнаступом на півдні. Коротко настрої солдат можна схарактеризувати так: ми б’ємось не за ту Україну, яка була, а за ту Україну, яка буде. Воїни розраховують повернутись після Перемоги у соціальну державу, а не у заповідник печерного неолібералізму посеред Європи.

Суд, бойкот, «італійський страйк»

– Як саме діяти робітникам за нинішніх умов, і наскільки ускладнюють роботу профспілки нові закони?

Сергій Джихур:

– Повертати свої права нам буде дуже важко, звісно. Зараз ми зосереджуємося на судах, подаємо позови щодо кожного порушення. Думаю, що через два-три місяці ми напрацюємо судову практику з цих питань і можна буде ґрунтовніше говорити про механізми захисту та користування трудовими правами.

Наталія Куделіна:

– Важко боротися тим, хто не дуже хоче боротися. Вони кажуть «закон проти нас». Бо ви його не читаєте і не хочете ним користуватися! Я проста робітниця, не юрист, після зміни півночі читала цей закон, але зрозуміла, що він не має зворотної сили і пояснила нашим. Вирішили, попри заборону, навіть якщо прийде поліція – треба виходити, роботодавець має бачити, що ми не дурні.

Iгор Токовенко:

– Треба об‘єднуватись у справжні дієві профспілки, ставати профорганізаторами – на них продовжують поширюватись гарантії статті 252 КЗпП України, які забороняють зміну умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення членів виборних профспілкових органів без згоди профспілки. Профспілкам потрібно відповідним чином адаптувати свої статути, щоб забезпечити можливість обрання до певних виборних органів максимального числа працівників. Для цього треба відмовитись від шаблонного мислення. Наші профспілки, як от «Свобода Праці», «Громадське здоров‘я», Профспілка гірничо-металургійного комплексу (не плутати з ПМГУ) роблять це вже давно.

При цьому слід враховувати, що тенденція на урізання трудових прав буде продовжуватись. Тому працівникам варто організуватись у справжні профспілки, які мають готуватись до переходу із правозахисної методології на стратегію прямих дій. Якщо страйки та мітинги заборонені під час воєнного стану, то роботу за інструкціями [що фактично призводить до зупинки роботи і є різновидом «італійського страйку» – авт.] чи бойкоти заборонити ніхто не може.

 

Публікація підготовлена у рамках спільного проєкту «Повернути втрачені голоси» за підтримки фонду «Відкрита демократія» (Великобританія) та Національної спілки журналістів України.

Мета проєкту – надання людям платформи для обговорення актуальних питань сьогодення.

Фонд «Відкрита демократія» та НСЖУ можуть не поділяти думки авторів чи людей, що висловлюються в підготовлених за проєктом публікаціях, та мати власні стандарти підготовки таких матеріалів.