Наталія Рева: «Сьогодні більшість батьків хочуть, щоб їх діти ходили до школи, а не сиділи вдома біля комп’ютера»
Як навчаються діти у Кам’янському в умовах воєнного часу, чи можна укриття в школах та дитсадках назвати безпечними, з якими проблемами стикаються педагоги й батьки та як у місті впроваджується новий закон про освіту – з такими питаннями, що дуже хвилюють наших читачів, «Пильний погляд» звернувся до Наталії Реви, директорки департаменту з гуманітарних питань Кам’янської міської ради.
– Наталія Василівна, нещодавно ви брали участь у Всеукраїнському Національному освітньому форумі керівників департаментів та управлінь освіти, на якому, серед інших, розглядались питання про організацію навчання в умовах воєнного часу, в онлайн і офлайн форматах. Кам’янське – одне з небагатьох міст України, де діти можуть повноцінно навчатись не тільки дистанційно (онлайн), але й очно (офлайн), чого немає навіть у Дніпрі. Як цього вдалося досягти?
– Перш за все, хочу зазначити, що такого досвіду роботи в умовах воєнного стану, як в нашому місті, на форумі не представляв ніхто. Зараз практично у всій Дніпропетровській області та й у багатьох областях України діти навчаються дистанційно. Крім Кам’янського, сьогодні лише у Верхівцевській громаді організовується навчання в змішаному форматі.
Так що наш досвід навчання у змішаному форматі був досить цікавим. Цього нам вдалося досягти завдяки наполегливій спільній роботі педагогічних колективів, батьків. І, звичайно ж, місцевої влади, яка виділила з місцевого бюджету гроші на обладнання укриттів у дитсадках і школах. Якби укриттів не було, то безпекова ситуація не дозволила б організувати освітній процес таким чином. Сьогодні наш досвід відновлення очної форми навчання шляхом облаштування укриттів та бомбосховищ переймають інші міста України.
– У яких школах міста немає укриттів?
– Немає укриття у школі №6, що на Гімназичному проспекті. На жаль, немає технічної можливості його там побудувати. Є вимога: у тих закладах, де потрібні укриття, повинно навчатись не менше 500 учнів. А в цій школі їх лише 302. І приміщень поруч, де б ці діти могли навчатись, немає. Ось, наприклад, у школі №26 теж немає укриття, але діти мають змогу навчатись в дитсадку, в екологічному центрі, в Енергетичному технікумі. А біля школи №6 таких будівель немає. І перевести всіх учнів у другу школу теж немає можливості. Тому діти в цій школі змушені навчатись дистанційно. Тих, хто хоче навчатися очно, самі батьки можуть, за бажанням, перевести в інші школи, де є укриття. Наприклад, у школу №23.
– Чи відповідають необхідним вимогам і стандартам ті укриття, що є в інших школах і дитсадках міста? І чи планують будувати нові?
– В місті є старі школи з дуже хорошими повноцінними бомбосховищами. Це такі, як №№10, 24, 9, 35, дитсадок №31. Хороші укриття у школах №27, гімназії №11 (там завершується його реконструкція), школах №№39, 21, 30 – там укриття обладнали у стрілецьких тирах. Завершується реконструкція укриттів у дитсадках №№46 і 12. В інших школах укриття пристосовані, це, звичайно, не повноцінні бомбосховища. Хоча в них є все необхідне для безпечного і більш-менш комфортного перебування: вентиляція, каналізація, водовідведення. Те, без чого не може функціонувати повноцінне укриття. Всі укриття приймала спеціальна комісія, куди входили представники ДСНС, санстанції, поліції. Вона визнала, що укриття відповідають всім вимогам. Нові укриття добудовуються в дитсадках №№ 46 і 12.
В інших школах будувати укриття поки не планують, та й можливості такої немає. Тільки якщо буде прийнята спеціальна державна програма – тоді будемо будувати.
– Якщо у всіх дитсадках міста є укриття, то чому вони працюють лише до 13 години?
– Діти перебувають у дитсадках неповний робочий день тому, що вихователі в умовах воєнного стану не можуть забезпечити їм повноцінний денний сон. У більшості дитсадків укриття пристосовані. Там немає можливості поставити ліжка, щоб діти могли спати. Тому дитсадки й працюють лише до 13 години. Але зараз МОЗ внесло зміни до Санітарного регламенту для дошкільних навчальних закладів, згідно з яким денний сон, враховуючи військову ситуацію, вже не буде обов’язковим. Його можна буде замінити денним відпочинком. Так що з 1 вересня ми спробуємо відновити повноцінний робочий день у дитсадках міста для тих вікових категорій дітей, яким підходить такий режим.
– Як, на Ваш погляд, пандемія та війна вплинули на якість навчання?
– Звичайно вплинули, і, на жаль, негативно. Ми змушені були перейти на дистанційне навчання, пристосовуватися до нових реалій. І хоча вчителі сьогодні, можна сказати, самовдосконалились, вже немає проблем з технікою, як це було в перші дні переходу на дистанційне навчання, всім вистачає ноутбуків, хромбуків, планшетів – ніщо не може замінити живе спілкування, комунікацію. І, звичайно ж, самоконтроль. Багато залежить і від мотивації самих дітей. Якщо дитина мотивована, хоче навчатись, здобувати знання – вона буде навчатись хоч дистанційно, хоч очно. Але діти є діти, всі вони різні. Тут багато буде залежати й від батьків, і від педагогів.
– Навчання онлайн жартома називають симуляцією освіти. Ви згодні з цим? І чи може, на ваш погляд, дистанційне навчання повноцінно замінити очне?
– Не згодна з таким висловлюванням. Вчителі стараються, моделюють урок так, щоб дитина могла легше засвоювати знання, могла показати вміння застосувати їх на практиці. Хоча, звичайно ж, дистанційне навчання не може повноцінно замінити очне. Немає живої комунікації між вчителем і учнем. Вчитель не бачить всіх учнів одночасно по той бік екрана, не знає, чим вони займаються під час уроку, а, значить, не може повністю контролювати навчальний процес, зрозуміти, чи уважно дитина слухає урок.
А школа ж не тільки навчає, вона і виховує, адаптує дитину до життя. Дитина повинна вийти зі школи готовою до життя. А якщо вона весь час просиділа за комп’ютером, не спілкувалась з учителями й однолітками, то втрачає практичні навички, відчуття реальності.
– Чи передбачені якісь зміни у шкільних програмах через нинішні екстремальні умови? Чи будуть нові підручники, нові методички для вчителів?
– Нових підручників для дистанційного навчання не буде. Змін у шкільну програму теж поки не внесено, діти навчаються по тім програмам, які були. Але на рівні Міністерства освіти обговорюють, що у деяких класах, наприклад, у 7-му, шкільна програма перевантажена. Якісь предмети будуть прибирати. Які саме – це поки що лише на рівні обговорювання. Ніяких документів по цьому питанню нам поки не надходило.
Спеціальних нових методичних посібників для вчителів теж не буде. Та вони особливо і не потрібні. Ми третій рік поспіль працюємо над розвитком цифрової компетентності вчителів, підвищенням продуктивності їх праці. Вони прослухали багато тренінгів, курсів, різних платформ, проведених нашою Дніпровською академією неперервної освіти, опанували багато цифрових інструментів. Вчителі не просто говорять з дітьми через екран, а застосовують цифровий інструментарій. Так, вчителям доводиться багато навчатися, цього вимагає нинішня ситуація, але робота вчителя передбачає навчання.
– Як, на Ваш погляд, бути з тими дітьми, у яких немає комп’ютера чи ноутбука, з тими, які не сприймають дистанційне навчання або просто не відвідують уроки?
– Комп’ютери, ноутбуки, інші гаджети сьогодні є майже у всіх дітей. Міжнародний фонд ЮНІСЕФ надав необхідну техніку всім школам міста, її роздали й дітям, і педагогам. Так що проблеми з цим немає.
Тих дітей, які погано сприймають дистанційне навчання, якщо вони знаходяться не за кордоном чи не в іншому населеному пункті, а школа має укриття, вчителі запрошують приходити на консультації: або після уроків, або спеціальний день для цього виділяють.
Що ж стосується тих, хто прогулює, то процес відвідування уроків, звичайно ж, контролюється, наскільки можливо. Про прогули чи інші проблеми вчителі повідомляють батьків. У нас всі школи працюють на єдиній платформі, тому зауваження можна записати в електронний журнал чи щоденник учня. Або класний керівник може особисто зателефонувати батькам. І, звичайно ж, на оцінках прогульників це теж відображається. Але головне, як я вже казала – це мотивація учнів і контроль батьків.
– Чи є претензії у батьків до роботи вчителів і вихователів? З якими проблемами вони сьогодні стикаються найчастіше?
– Батьків хвилює, що діти не завжди можуть самостійно працювати з комп’ютером, особливо це стосується батьків учнів молодших класів. Хоча це, скоріше, не стільки претензія, скільки незручності. А батьки не завжди можуть допомогти дітям, бо на роботі. Також багатьом батькам не подобається, що урок триває лише 20 хвилин, а не 45, як звичайний шкільний урок. Але це не через небажання вчителів читати уроки довше, це санітарно-гігієнічні вимоги – діти не повинні сидіти біля екранів більше ніж 20 хвилин. Тривалість уроків обмежена санітарним регламентом – 20 хвилин перед екраном.
Але, мабуть, головна претензія сьогодні – багато батьків не задоволені дистанційним навчанням, не задоволені, що діти не ходять до школи, а сидять вдома, біля комп’ютера. Якщо перед початком навчального року, згідно з опитуванням, лише 30% батьків хотіли, щоб діти ходили до школи, інші були за дистанційне навчання, боялися за безпеку дітей. Зараз ситуація кардинально змінилась – більшість батьків хочуть, щоб діти, як і раніше, ходили до школи. До речі, цікава статистика. Сьогодні у Кам’янському налічується 24850 учнів. Так от, з них тільки вдома навчається 13400 дітей. А 11467 дітей навчаються й у школі, і вдома.
– Скільки дітей біженців і переселенців приїхали у Кам’янське з початком війни? Чи всі вони ходять до місцевих шкіл і дитсадків?
– З початку війни у Кам’янське приїхало понад 4 тисяч дітей. Зараз у дитсадки міста ходять 367 дітей, у школи – 1123. Інші, хто не ходить, можливо, навчаються дистанційно у школах тих міст, звідки вони приїхали.
– І наостанок: як впроваджується у Кам’янському новий закон про освіту? Яку нововведення очікують наші школи?
– Новий закон про освіту і приведення типів закладів у відповідність в місті почали впроваджувати ще з 2018 року. Тоді рішенням сесії міської ради була прийнята програма розвитку освітніх закладів, і ми зараз створюємо у місті замість шкіл ліцеї та гімназії.
До 2026 року всі заклади у місті будуть мати відповідний статус, який потребує новий закон про освіту. У місті залишиться дві початкові школи – «Дніпряночка» і «Волошка», там діти будуть навчатися з 1 по 4 класи. Всі інші школи стануть гімназіями та ліцеями.
Сьогодні в місті створено один науковий ліцей – колишній технічний ліцей №1, утворені гімназії №№4, 6, 8,10, 12, 27, 28, 32, 34. Всі інші школи, які я не назвала, поки є ліцеями. У 2027 році плануємо залишити у місті сім ліцеїв. Наприклад, школи №№39, 20, 13 залишаться чистими ліцеями. Всі інші школи будуть гімназіями. Це прописано в новому законі про освіту.
Підготував Олександр Бугаєв
