«Химко, ми теж люди, хоч і без Jack Daniels straight»

Авторка: Ірина Уварова.

Старий класичний фільм «За двома зайцями» з Пронею Прокопівною у геніальному виконанні Маргарити Кринициної треба показувати щодня. Якщо пам’ятаєте, спосіб отримати шляхетність у Проні був дуже простим та успішним: зі страшенним тужінням жаліється вона на «простоту в хаті», бідну Химку перетворює на закордонну Химеон і переживає як зустріти Свирида – сидячи чи лежачи, але неодмінно з книжкою. У підсумку отримує: «Бариня лягли і ждуть!».

Щойно читаю статтю про користь певних видів навчання і різко гальмую на реченні: «Кейс коучера – це транспарентний, лайтовий хайп фоловерів!». (Для тих, хто, як і я зрозумів тільки кому та знак оклику, – перекладу: справа наставника – прозорий, м’який галас прихильників). Поки що «загальмуємо» на темі засилля англіцизмів: чи є це проблемою, чи дійсно засмічення, а не збагачення?

Історичний екскурс на цю тему (до речі, можна сказати не екскурс і тим більше не кейс, а – розвідка) відкрив багато цікавих речей. Виявляється, нинішня хвиля наступу англіцизмів – вже сьома, як мінімум (можна сказати – найменш). Запозичення в українську мову іноземних слів почалося ще у XV столітті, а потужних проявів набуло у ХІХ-XXI. Найбільш цікавим мені видався приклад з 80-х років минулого сторіччя, коли редактор у публіцистичній збірці переклав «занадто простий» заголовок, як Проня. Було: «Лиха слава зав. контори», стало: «Низький рейтинг менеджера офісу». От погодьтесь, це вже не мовне питання, ба більш – спеціальна зміна свідомості.

Отримую днями інформацію про те, що одне з наших підприємств – невеличке, 300 робітників в штаті, – стало переможцем «по лінії НR-ів», бо зробило воно правильний «стейк» і «рейт» на дилерів корпорації. Все це посеред нормального українського тексту, а зрозуміло три слова, не більше. Добре, що новина вочевидь позитивна, – чого б не похвалити НR-ів, оскільки вони у нас з’явилися та ще й досягають успіхів у стейках і рейтах. – Вау, ну чого ви дивуєтесь, – відповідають мені, – тут все просто: НR-и – це по-старому кадровики, а стейки та рейти – ставка, відношення. – Так чого ж не сказати простіше? – Та ви, мабуть, з числа олдскул, нашим партнерам по бізнесу повністю підходить цей дискурс, іншими словами парадигма відношень сьогодні така, що вживання, типо, як це українською… усталених форм, свідчить…

Я починаю розуміти, про що воно свідчить, це просто нас, нормальних людей, нехай і олдскул, зараз розводять офісники, задля підвищення власного авторитету (ви що!? – іміджу!), перетворюючи у Химеонів. Проніна непростота, особливо в економіці та політиці, це перш за все бажання отримати високу оцінку від партнерів, решта народу нікого не цікавить.

Ще декілька прикладів, бо Остапа понесло. Повідомлення в телефоні: «Вам пісом або насласить?»; прохання у трамваї від молодої жінки: «Закрийте віндоу, бо чілдренята заіліють!».

Ну, вже як олдскул згадаю унікальний приклад з 90-х років, коли у нас на центральній площі страйкували, вимагаючи зарплатні, працівники відразу трьох заводів. Директор одного з них зголосився зустрітися з протестувальниками для детальних пояснень. Зустріч призначили у барачному приміщенні колишнього ЖЕКу цього підприємства, куди чоловіки-протестувальники прийшли в робочих кожухах, з малими дітьми та розлюченими жінками. Директор приїхав на іномарці й у “дубленці ад-кутюр”. Почав він так: «Шановне панство, зрозумійте! Ми зараз вимушені здійснювати виплату дискретно!». Чесно кажучи, я тоді подумала, що люди завиють від люті. Ніт. Народ застиг і впродовж подальшого дискурсу продовжував шанобливо стигнути, що підтверджувалося неймовірною тишею у сараї – а як же, з нами ж говорять на рівних, от, виявляється, яка непроста причина затримки зарплати! Ущухло все після найгострішого та єдиного питання залу: «Коли ж таки заплатите?». Директор тоді похнюпився і сказав: «Коли маркетингова стратегія покаже позитивний тренд». Чоловіки мовчки піднялися та пішли страйкувати далі.

Саме зараз і прийшов час перших висновків розвідки про причини «непростоти», об’єднати скобки та те, що поза ними, задля простих відповідей. Науковці-мовники, (а можна було б сказати філологи) у всі часи досить спокійно ставилися до іншомовних запозичень. Англіцизми в українській мові споконвіку у переважній більшості стосувалися: техніки (блюмінг, сейф, трактор, трамвай), військової справи (снайпер, танк, радар), політики та економіки (бюджет, демпінг, лідер, чек), спорту, одягу та їжі (матч, піжама, біфштекс, торт, клуб). Що до клубу, не втримаюсь від ще одного доречного прикладу, що характеризує мовний розрив поколінь. Приклад класичний, давно відомий і стосується фрази: «Пацан в клубі склеїв модель». Дідусі цей вислів розуміють зовсім інакше, ніж молодь. І тут відповідь на присутність тракторів, лідерів та біфштексів у нашій мові вичерпна і зрозуміла: всі ці речі виникли за кордоном раніше, і їх використання, як і значний обсяг комп’ютерного лексикону, виправдано саме простотою, зрозумілістю і частотою вживання разом з певною економією власних мовних понять.  В цьому ж абзаці зазначу, що особливо зараз, в нинішніх українських реаліях, прийнятними й зрозумілими видаються прагнення замінити англіцизмами русизми, та навіть інші запозичені з російської мови іноземні слова. Звідти у нас з’являються гелікоптери, мапи, облавки(замість «на борту літака», стали вживати вислів «на облавку літака», а наше українське економне та всеосяжне слово «комірне» чудово замінює вислів «плата за житлово-комунальні послуги»).

Досить спокійно мовники висловлюються про іноземні запозичення ще й тому, що не лише українська має цю проблему. У нас маємо Вірку Сердючку з приспівом: «Геть з України, москаль нєкрасівий!». І то є суржик. Білоруси таке ж явище у себе називають «трасянкою», американці – «спенглішем». Якщо у таких явищ є назви, то чи можна з запозиченнями боротися? Веду до того, у яких випадках сприймати мовні запозичення нормально, а коли ж таки тицьнуть дулю у відповідь. Тут доцільно включити експертну думку. Мовники пишуть, зокрема, що серед не дуже освічених людей існує звичка хизуватися малозрозумілими для оточення словами (привід тицьнути дулю). Тепер до “престижних” слів вдається не лише малоосвічена сільська “знать”, а й високі державні достойники. Причина ж там і там одна: бажання бути на рівні модної освіченості, відрізнятися своєю лексикою від “сірих” людей.

Так, особливо гостро у сучасній науці стоїть питання глобалізації та, зокрема, експансії так званої глобальної мови, роль якої на сьогодні виконує англійська. Англійська мова є засобом міжнародного спілкування і, за прогнозами вчених, буде утримувати свої позиції ще принаймні півстоліття. Це мова провідних засобів масової інформації: великих теле- і радіокомпаній, світової мережі Інтернет, багатьох газет і журналів. Нею володіє близько півтора мільярда осіб. Вісімдесят відсотків наукових досліджень з медицини, фізики, хімії, астрономії, математики, екології, економіки, географії, історії у світі вперше публікується англійською, нею друкується близько п’ятдесяти відсотків з 10 000 щоденних газет. Її словниковий запас налічує півмільйона слів. Англійська мова має міцні зв’язки з іншими мовами індоєвропейської сім’ї, якими розмовляє третина людства. Англомовні держави є передовими у науково-технічному та культурному розвитку, саме тому найбільше слів на позначення нових понять, що швидко з’являються в сучасному світі, запозичується у різні мови саме з англійської.

Не стоїть осторонь цих процесів і українська мова. Останнім часом досить часто фіксуються запозичення англіцизмів та їх широке застосування у повсякденному житті, насамперед представниками 3MI та молоддю. Інтенсивне проникнення англіцизмів у систему національних мов – міжнародне явище, викликане насамперед глобалізацією, супутником якої в більшості країн є дво- чи багатомовність.

Глобалізаційні впливи стають дедалі помітнішими в системі освіти. Цьому сприяє вивчення інформатики та англійської мови, зростання ролі Інтернету в освіті. Набуває поширення система дистанційного навчання й тестування через Інтернет, що не знає міжнародних бар’єрів, крім мовного. Мова сама здатна самоочищуватися, позбавлятися функціонально зайвого, непотрібного.

Є і більш радикальні судження: чомусь багатьом здається, що говорити кастинг замість відбір, чи шопінг замість покупки, хепіендом підміняти щасливе завершення, чи гаджетом обзивати технічну новинку, а тиждень моди називати не інакше, як фешн вік, — “круто”, — зазначила філологиня Катерина Вишневецька. — Можна подумати, ці слова додадуть статусності тому, хто їх вживає, чи, може, домалюють йому в очах співрозмовника освіченості. Це — як інфекційне захворювання, набирає все більших обертів.

Роксолана Тим’як-Лончина, етнічна українка з Чикаго, ще у 2010 році підготувала виставку “Вивіски у Львові: відмова від рідного”, у якій зібрала англійські назви, які траплялися їй у вивісках й оголошеннях Львова. До приладу, на вулицях Львова авторка зауважила мережі туристичних агенцій “Смайл”, “Б’юті тревел” та назви кав’ярень: “Арт бар”, “Корнер”, “Суп-хаус”, “Фреш Піца”. Загалом таких прикладів зневажливого ставлення до української мови фотографка зібрала чимало (на виставці було представлено 40 фотографій, сама ж авторка збирала матеріал понад два роки). За її словами, особливо небезпечними такі вивіски є для дітей. Адже навіть якщо в школі вони вчать українську, на вулицях їх оточують стільки неукраїнських слів, що ці слова та вирази мимоволі стають для них постійно вживаними.

Насамкінець – коротке зауваження Ігоря Дуди тернопільського публіциста: «Всі оті handmade вироби дітей», — мелодійним голосом промовляє молоденька кореспондентка місцевого телеканалу, розраховуючи, можливо, що глядачі будуть в захопленні від її володіння англійською. Слідом за її розповіддю — включення одного з учасників отої виставки. Молодий хлопчина роз’яснює, як він «тіпа» (зберігаю автентичність монологу) хотів зробити щось оригінальне і в процесі роботи «тіпа» вийшло отаке… заходившись, в дусі настанов Ірини Фаріон,  Лариси Ніцой і Тараса Кременя, викорінювати російськомовну продукцію, ми залюбки кинулися в обійми англійської мови. Зізнаюся: люблю її з дитинства і до того, як податися в журналістику, тривалий час працював перекладачем. Але всі оті нинішні «Wow!», «лайки», «смайлики», «олд скули», «промоушени», «кастинги», «інсайдери», «брейн—сторми» видаються мені явним перебором і підтвердженням того сумного факту, що рідна українська не здається нам цілком самодостатньою. І що ми схильні понад всяку міру заповнювати її різними іншомовними запозиченнями. Що це — прояв комплексу меншовартості? Звичайно, непомірне та недоречне використання англійських слів недопустимо, але такі явища шкідливі й при вживанні будь-якого слова. Ні вчені-лінгвісти, ні журналісти та письменники не повинні сидіти склавши руки та спостерігати, як засмічується англіцизмами рідна українська мова. Але заборони тут не допоможуть. Потрібно виховувати культуру мовлення, мовленнєвий смак у сучасних мовців. А смак – головна умова правильного і доречного вживання мовленнєвих засобів як запозичених, так і своїх, власних. Без Jack Daniels straight, мабуть, не розберешся. Тобто, не хильнувши нічим не розведеного славнозвісного віскі”. Краще не скажеш.