Театральний сезон в театрі Кам’янського відкрився оновленою «Летючою мишею»
Минулої п`ятниці легендарною оперетою «Летюча миша» Й.Штрауса розпочався новий, 44-й сезон, в Академічному музично-драматичному театрі імені Лесі Українки. Режисер-постановник вистави, заслужений діяч мистецтв України Сергій Чулков вважає, що справжнє мистецтво потрібне людям у всі часи, особливо коли воно викликає позитивні емоції.
Як розповіла у своєму привітанні глядачам директорка та художня керівниця театру, заслужена діячка мистецтв України, заслужена артистка Казахстану Маргарита Кудіна, театрали зі стажем пам’ятають першу постановку на сцені міського театру цього славнозвісного твору австрійського «короля вальсу», як називали Йоганна Штрауса-сина, що відбулася ще у 2002 році. Вистава користувалася великою популярністю, тому після тривалої перерви було вирішено її відновити в українському варіанті, з новими акторами.
У когось може виникнути сумнів, мовляв, а чи на часі нині так званий «легкий жанр», яким вважається музична комедія? Але ж режисер-постановник вистави, заслужений діяч мистецтв України Сергій Чулков вважає, що справжнє мистецтво потрібне людям у всі часи, особливо коли воно несе глядачам розраду, дарує естетичну насолоду, викликає позитивні емоції. А саме такі відчуття викликало у численних шанувальників театру повернення «Летючої миші» на сцену.
Нев’янущі мелодії знаменитої оперети, написаної майже півтора століття тому, у поєднанні з майстерною акторською грою, іскрометним гумором, чудовими хореографічними номерами, яскравими костюмами сприяли створенню святкової атмосфери, а кумедні ситуації, якими насичений сюжет твору, раз у раз викликали у залі вибухи сміху та оплесків. Можна з упевненістю стверджувати, що вистава заграла новими барвами.
Головна інтрига сюжету, як відомо, полягає в тому, що гульвіса й ловелас барон Генріх Айзенштайн, засуджений за браконьєрство до відсиджування у в`язниці, замість цього їде на бал-маскарад, де починає залицятися до власної дружини Розалінди, не впізнавши її у масці. Заслужена артистка України Світлана Сушко в ролі Розалінди та Руслан Таран у ролі барона виразно відтворюють характери своїх персонажів. Принагідно слід підкреслити цілком професійний ступінь вокальної майстерності акторів і високий музичний рівень вистави загалом. З легкістю виконували складні вокальні партії не тільки Світлана Сушко та Руслан Таран, а й інші актори – Анна Макєєва (покоївка Адель), Владислав Дубінін (Альфред, залицяльник Розалінди). Віртуозний вокал, як завжди, продемонстрував Євген Босенко у ролі князя Орловського.
Зазвичай заведено ділити дійових осіб на головних та другорядних. Безперечно, такий підхід має рацію, але з ним можна й посперечатися, вважають у театрі. Не менш яскравими, ніж головні герої, виглядають персонажі Руслана Куксенка (Фальк, директор театру) та Максима Монастирського (Франк, директор тюрми). Дружний сміх у залі викликала щоразу поява на сцені прокурора (Дмитро Алексеєнко) із дружиною та донькою (Юлія Жиліна та Євгенія Футинець). А що вже казати про п’яничку чергового у в`язниці у блискучому виконанні заслуженого артиста України Анатолія Вертія, який викликає просто гомеричний сміх глядачів! Запам`ятовуються і Юрій Декун в ролі адвоката, Олександр Тарханов (лакей), Олександр Нагорний (помічник чергового) та інші. Кожний, хто цього вечора виходив на сцену, вніс свою частку до створення яскравого феєричного видовища. Але оскільки вистава музична, то одна з найбільш важливих складових успіху належить оркестру під керуванням Євгена Курова, а також хормейстеру Ірині Шульзі та балетмейстеру Ілоні Єрошенко.
