Відкритість серця – чи є ризик протягу?

Авторка: Ірина Уварова.

…Жіноче паління за часів совка (та іноді й зараз) – це «ланцюг нескінченних принижень» (не пам’ятаю, чий вираз, але все ж – цитата). Втім, не завжди нескінченним і не завжди принижень. Колись замолоду пощастило отримати «горящу» туристичну путівку до Чехії, і з огляду відношення до жіночого паління, поїздка була досить показовою. У рідному місті варто було нашій групі запалити цигарки на вокзальній платформі, – відразу з’явилася добровільна народна дружина – ДНД (все як належить: червоні пов’язки на рукавах, суворі обличчя). – Звичка шкідлива, давайте, отут і зразу ж кинемо палити, га, дівчата? У Дніпрі, в очікуванні столичного потягу, ДНД не було, зате звідкілясь вилізла уїдлива старенька, яка хвилин з двадцять навчала правильно жити, паралельно розказала власну зразкову біографію та історію співіснування з жахливою невісткою – бо та, зрозуміло, палила. У Києві наше паління ні в кого й ніде не викликало зауважень (там було інше, про що – пізніше), а в Чехії спостерігалася повнісінька «свобода нравів».

Про що, взагалі, мова? Про відкритість людську та суспільну, про певну її залежність від провінційності та уставлених поглядів.

І зараз ще раз повернуся до Києва. Щиро полюбила столицю ще з кінця 70-х років – за неймовірну людську відкритість (не знаю, як зараз, але ще років двадцять тому цей феномен зберігався). Можливо тут є поясненням стародавня традиція «язик до Києва доведе», що відіграла свою значну роль, бо ж у Києві на кожному кроці до тебе могла підійти стороння людина – спитати чи підказати дорогу; поцікавитися, чому сумне обличчя; запропонувати ще метрів за двісті до храму безкоштовно вписати ім’я родичів до записки «во здравіє». Колись забула гаманець на прилавку з морозивом, так добрий чолов’яга гнався за мною цілий квартал, щоб повернути… Рідна вулиця нашого Київського університету – Володимирська, виходить на задній двір театру Лесі Українки. І можна було, сидячи тут на лавці, спокійно дочекатися народної актриси Валерії Заклунної, й до речі, покурити з нею разом, похвалити останню її роль. Колись тягнула у прозорій сітці дефіцитні на той час баночки дитячого харчування, так жінок з десять, які траплялися по дорозі, порадили де купити ще й м’ясні дитячі консерви. Дивне було в цьому плані місто. Саме за категорії щирої відкритості.

І на відкритих людей – зовсім сторонніх, мені часто щастить, можливо слово «щастить» тут не зовсім доречне, бо дуже часто такі люди бувають не дуже зручними, але їх відвертість, як правило, стає у пригоді.

Чесне слово, щиро люблю ринкових продавців, які рекламують свій товар по математичному «від противного». Пронизлива та неочікувана ця технологія якось відразу знезброює, то й купуєш від розгубленості. Якось мені зимою терміново знадобились окуляри +5, а придбати готові швидко можна було тільки на ринку. Десь у середині базару натрапляю на сувору таку жіночку з викладеним на морозі товаром. – Так, є потрібні вам окуляри. Один екземпляр. Приміряйте… І все було б добре, якби ці окуляри не спадали на носа. – Почекайте, я зараз їх підігрію, – пропонує продавчиня і над термосом починає розігрівати дужки. – Та що ж це за метод, – обурююсь я, – пошукайте інші. На що жіночка, пильно поглянувши на мене, ані секунди не вагаючись, завела платівку «від противного»: «Ну ви погляньте на себе, мати таку круглу (!) голову та ще й примхи точити!». Критика була чудернацькою, та все ж справедливою, окуляри купила.

Як пишуть експерти, соціальна відкритість – це готовність пустити партнера в наш соціальний світ, готовність легко поспілкуватися, познайомитися. Душевна (внутрішня, психологічна) відкритість – готовність пустити людину у свій внутрішній світ, висловлювати своє особисте ставлення, свої справжні думки і оцінки. Відвертість – готовність відкрити людині свій потаємний, прихований від сторонніх світ думок і почуттів.

Відкрита людина – це рідкість для нашого часу. Люди звикли приховувати свої думки і почуття. Через це у світі все менше відвертості і все більше фальші. Відкрита людина – це особистість, яка живе так, як вона хоче: говорить те, що думає, і робить те, що хоче, рахуючись з рамками пристойності, зрозуміло. Це особистість, яка не боїться засудження і непорозуміння. Такі індивіди не переживають про те, що про них скажуть близькі і сусіди. Від відкритої людини не можна очікувати зради, оскільки вона не піде на такий крок. Вона висловить вам в обличчя всі претензії відразу, а не буде чекати вдалого моменту, щоб приголомшити вас.

Відкриті люди, як правило, привітні й доброзичливі. Вони готові до змін і нових знайомств. Їх душевний спокій можна потривожити, але вони швидко прийдуть в норму, бо їм чужа звичка накопичення негативних думок.

Відкрита людина – це щира особистість. Що у людини в голові, то у неї й за мовою. Але майте на увазі, якщо ваш відкритий співрозмовник чимось буде незадоволений, він цього не приховає. Ви дізнаєтеся про те, що, на його думку, вважається недоліками та що вам потрібно в собі змінити.

Щирість – відкрита людина завжди зможе втішити і підтримати. Щирість у наш час – це важливо. Завжди приємно, коли поруч є людина, яка зможе зрозуміти твоє становище і допомогти зробити правильний вибір.

Незалежність – відкрита людина не буде нікого утримувати й ні за кого не буде триматися. Незалежність дає масу переваг. Людина може робити що хоче, обмежуючи свої бажання тільки рамками здорового глузду.

Простота. Людина, яка не обділена щирістю, не буде задаватися. Спілкуватися з персоною, яка не задається, дуже приємно. Але відкрита світу людина – це не подарунок для своїх друзів.

Попри всі плюси, така особистість має і свої мінуси. По-перше, це невміння тримати секрети. Відкрита людина буде розповідати всім і про всіх. Ні, вона не буде розносити плітки, але в пориві емоцій може бовтнути те, про що просили промовчати. Часті образливі висловлювання, а люди не завжди хочуть знати правду. Часом людина примудряється обманювати сама себе. Відкриті особистості не люблять такого методу самозахисту. Вони руйнують ілюзії, в яких часом їхнє оточення знаходить свій порятунок.

Різкі зміни настрою нерідко зустрічаються у відкритих особистостей. Чому? Людина швидко реагує на ситуацію, що змінюється, і не завжди ці зміни будуть приємними. Роздратування може змінитися щирою радістю, яка, своєю чергою, зміниться подивом, а потім піднесеним настроєм.

Попри різкі зміни настрою, відкрита людина залишатиметься доброзичливою. Вона буде реагувати на всі видимі зміни та при цьому майже завжди перебувати в гарному настрої. Навіть критика з вуст такої особистості не буде звучати злісно. Відкрита людина не хоче нікого образити й говорить про недоліки оточення тільки для того, щоб люди змінювалися на краще. Відкритість часто тлумачене психологами як більш зріла та здорова форма особистості, бо такі люди часто відкриті до нового досвіду.

…Здавалося б, з віком відкритості має ставати менше: життєвий досвід беззаперечно свідчить, що відкриті душі, як відкриті двері – є ризик протягу, а то й крадіжки. У відкрите можуть плюнути або накидати сміття. Та вже ж до щирості якраз люди похилого віку дуже схильні: легко заводять розмови у транспорті, спокійно – іноді безжально – щось у тобі критикують, наважуються втручатися у найзапекліші суперечки і саме вони першими приходять на допомогу. Тут бувають, звичайно, перекоси.

Якось бігла знайома рано-вранці взимку на роботу, послизнулася та впала. – Лежу й думаю, чи не зламала чогось, боюся підійматися, – розказує приятелька. – Раптом схиляється наді мною старенька, ну, думаю, співчувати почне, допомогу покличе, а вона така: от ви, молода, бігли повз хлібний магазин, то чи він вже відчинився, чи ні? Отут я відчула себе живою і здоровою…

Молодь помітно стає більш відкритою. Загалом здається, що відкритість є ознакою душі наповненої, якщо у серці – через край. І отой Київ з гаманцем та щирою душею нібито повертається. Чи не так?