Жити поруч з відривним

 Авторка: Ірина Уварова.

Жити поруч з відривним досить зручно, хоч буває він іноді рідкісним хамлом та занудою. І завжди зранку: яку хочете каву – з корицею, у гейзерній кавоварці чи мідній джезві, га? Або порада під руку – дуже простий спосіб запалити сірники без коробочки: візьміть чотири сірники, а п’ятим, підібравши правильний кут, здійсніть удару по тих чотирьох. Підходиш до відривного після ванної (там велике дзеркало), а відривний тобі – бух: сім хитрощів, що миттєво зроблять вас молодшими, зокрема, демонструйте впевненість тілом. Або: не знаєте, як правильно позбутися старого гаманця, щоб у новому гроші водилися? При цьому сам відривний – кави не готує, сірників не запалює, молодшою не робить і, слава Богу, гаманців не викидає. Бо відривний – це календар. Як у більшості народу – на кухні. 

Вранці відриваєш листок і буває, загадуєш, яким буде день. А там пісня про «З сиром пироги». Увечері чогось печеш пироги, – це збіглось чи навіяло?

Життя відривного невдячне: сезон придбання – місяць, а потім щоденно з цієї мініенциклопедії на будь-який смак та примху вириваються сторінки, які після миттєвого читання – у смітник. А що ви хочете, – скажуть мені нормальні люди, – відривний календар – це не просто раритет, а позавчорашній день. Давно вже є гугли-шмугли, настінні витвори мистецтва (навіть з годинниками), корпоративні календарі із драконами у вигляді начальства. А от я люблю відривні, і нехай кажуть  про старі звички старих.

Сьогодні купую суперкалендар «Борщ» (там суцільно рецепти борщу, майже 365 варіантів – от тобі й нематеріальна спадщина ЮНЕСКО), а переді мною молодик бере календар «Рибальство» – це я для дідуся, – починає виправдовуватися. І чого? Мій відривний, чесно для себе, ще місяць чекатиме терміну вживання. А я гортатиму «по свободі» між готівкою, миттям посуду, пранням. Іноді таке гортання напрочуд приємне дійство. Не лише тому, що згадується дитинство, а така собі данина ранковому ритуалу з нагадуванням про день прийдешній, про те, що життя триває, що є в ньому місце для посмішки: «Друкуємо зі скороченнями текст народної пісні «Про Омелька»: читайте на сторінках від 29 листопада до 7 грудня» (а якби без скорочень – місяць читати?). Або порада для молодят: як прикрасити передпокій. «Все дуже просто (до речі, «дуже просто» є фішкою відривних, бо такі календарі що? Правильно – народні!). Берете дві лижі, фарбуєте у фантастичні кольори, і от вам готові вішаки для одягу!».

Зрозумійте вірно, у жодному разі не критикую відривного – він має бути різним, як всі ми. І норовливим, і хитрим, і з гумором, і з забобонами. З власним серцем і поглядом. Так, цього року у мене буде ще й календар «Україна» – видання фонду «Повернись живим» у форматі стікербуку. Там кожна сторінка містить авторську роботу одного із 47 українських художників, «які у візуальних історіях відтворили свій емоційний стан під час війни». Замовляючи календар в інтернет-магазині, продивилася декілька картинок: «Пес Патрон: пусти мене, я їх порву», «Як збити літак в домашніх умовах. Поради». Це для дідуся-рибалки, раритет, позавчорашній день?

До речі, про позавчорашній день. Історія календарів досить цікава: спочатку у Давньому Римі календарями називалися книжки, до котрих кредитори записували відсотки, що вносилися щомісячно в дні календ (назва першого дня місяця). Проте минули століття, і в календарях з’явилися дні народження імператорів та дні державних і церковних свят.

Ще одна цікавинка: «найтонші» календарі побачили світ 1918 року, оскільки цей рік був найкоротшим в історії радянської росії – усього 352 дні. А все через те, що, згідно з Декретом Раднаркому «Про введення у республіці західноєвропейського календаря», було впроваджено лік годині за так званим новим стилем. У результаті поправки рік став на 15 діб коротшим, тобто після 31 січня відразу настало… 14 лютого.

Зараз, звичайно, обсяги випуску календарів не ті. Проте відривні календарі не зникли з нашого життя й продовжують розповідати на своїх сторінках про визначні дати та неймовірно цікаві події з історії людства, пропонують корисні поради читачам щодо різних сфер життя, побуту та господарства. Сучасний відривний календар згідно з вимогами часу являє собою мініенциклопедію.

Перший український календар з’явився 5 травня 1581 року в Острозькій друкарні Івана Федорова. Він являв собою невеличку листівку, на внутрішніх сторінках якої кирилицею були надруковані назви 12 місяців: латинських, єврейських та слов’янських. Останні виглядали так: «врéсень», «паздерник», «грудень», «просинець», «стычень», «лютый», «марець», «кветень», «мáй», «чьíрвець», «липець», «серпень». Дослідники припускають, що це назви з тогочасного українського середовища. Між назвами місяців автор розташував невеличкі дворядкові вірші староукраїнською мовою з найголовнішими біблійними подіями, що сталися в цей місяць.

На Західній Україні особливу популярність набирали польські календарі, які видавалися у Львові та Замості між XVI та XVIII століттями. Ці видання містили як календарі, а й іншу корисну інформацію як альманахів. Вони служили як книжки для читання. У XVIII столітті календарі почали видавати й в інших містах України.

З 1700 календарі почала видавати Лаврська друкарня. У січні 1718 року вона надрукувала «Мінолог, тобто місяцьослів загального наслідування». На його титульному аркуші було зазначено, що календар надруковано «при хресті Константинопольського патріарха, у Лаврі, Києво-Печерській», згідно з давньою традицією. Це обурило владу та призвело до заборони на друк українською мовою. Примірники «Мінолога» 1718 були конфісковані.

Однак невдовзі видання календарів поновилося. З 1845 року регулярно виходив календар зі списками українських князів, київських єпископів, а також статтями про монастирі та церкви.

На початку XVIII століття календарі почали друкуватись у Чернігові Василем Квасовським. Особливий інтерес представляє «Календар грецький, римський, єврейський на 1719 рік», на титульному аркуші якого зазначено, що його створено на основі меридіанів та широт Чернігова. Перший український календар для жінок — «Перемишлянка» побачив світ у Перемишлі. У Львові було видано «Львів’янин, приручений та господарський місяцеслів». У Коломні вперше було видано гумористичний та сатиричний календар «Фуркало». Їхні тиражі перевищували наклади газети “Правда” (щоденне друковане ЗМІ КПРС і найбільш впливове друковане видання в СРСР): відривні календарі висіли практично в кожному домі. На листочку, крім дати, містилася інформація про час сходу / заходу сонця та місяця, тривалості дня, свята, пам’ятні події та інші відомості. Такі календарики могли містити народні прикмети, рецепти, поради по догляду за собою, розповіді про відомих людей тощо.

…І не кажіть мені, що у відривних немає публіцистики. 28 листопада – розповідь про Підгорецький замов (Львів), аж серце крає; 2 грудня – стаття «Видатні українці. Цікаві факти про Максиміліана Волошина»…