«Якщо ти млієш, слухаючи це …»

Авторка: Ірина Уварова.

Лютий триває в Україні вже третій рік. І хоч природна лють, притаманна останньому зимовому місяцю, цього року людей жаліє, то навпаки, лють внутрішня не стихає, лише набирає обертів…

… Є в мене давня знайома – досвідчений лаборант хімзаводу, талановита господарка, любителька театру, книжок, знавець безлічі українських пісень, а ще – володарка колоритної мови. Згадую, було якесь свято, урочистий обід, подали мариновані грибочки – дрібненькі, один в один, виделкою геть спіймаєш. Першою стикнулася з «проблемою» наша Люба і, довго не міркуючи, гнівно зауважила тим грибочкам: «Ти його їсти – воно тобі гратися!». У 2014 році Люба першою принесла до нашої спільноти віршика Олександра Бойчука про ковбасу. Нагадаю: «Як романтично пахне ковбаса/ і помідори в банці зашарілись/ а в пляшечці так тихо, як роса/ горілочка домашня причаїлась./І сало ніжно зваблює тільцем/ і хліб наставив загорілу спину/ якщо ти млієш, слухаючі це/ чому ж ти, гидь (там насправді інше слово), не любиш Україну!?». В усе – живе й неживе Люба вкладала душу, мала душевні розмови з праскою, пральною машинкою, холодильником, на якому власноручно писала: «дурбелик, після шести – не відчиняйся!». Отой вираз – «дурбелик» – на початку повномасштабного вторгнення кудись пощез, втратили лагідність ті мирні ознаки гнівних емоцій, що були раніше. Оселилися у домівці вислови поза межами літературних норм. І не завжди під час чергової повітряної тривоги там був присутній дідько лисий, або сто чортів у пельку. Іноді ще проривався грець, бісова ковінька, бо виникли слова набагато міцніші. Але все ж закручені майстерно, бо наша лайка – то теж мистецтво.

Усі експерти у справі лайки стверджують як один: матюки потрібні в часи війни. Але чи нормально багато матюкатися під час війни та як пояснити це дітям. Окремі поважні освітянські сайти навіть зібрали колекції добірної та лютої української лайки. І пишуть наприкінці: не дякуйте, а сміливо пускайте її в словесний бій замість російського матюччя.

Є досить виважений список гідних прокльонів для ворогів, яскравих і стилістично вбивчих характеристик для негідників та просто влучних виразів, що змусять ненависного співрозмовника вмить стулити пельку. Леся Ставицька, авторка книги «Українська мова без табу. Словник нецензурної лексики», пояснює: комунікативні аспекти непристойної лексики пов’язуються передусім із тим, що вона вербалізує образу як таку. Головне завдання образи — знизити соціальний статус опонента і таким чином ствердити свою перевагу. Лайку і призначено для того, щоб завдати моральних збитків.

Цікаво, що російські матюки мають яскраво виражений відгенітальний і сексоцентричний характер. За їхню основу найчастіше береться статевий акт, часто збочений, репродуктивні органи та особи, «нагороджені» різними сексуальними характеристиками. А ось українські матюки часто пов’язані з продуктом копроректального акту. У цьому українська лайка багато в чому схожа на європейську, де заправляють балом французьке merde, німецьке Scheisse, Dreck, Lecken Sie mir Arsch та польське gowno.

Бодай би-м тя мати була радше на кропиву кинула, ніж мала-м тя нещастя породити! — прокльон у бік того, хто не мав би народитись.  Зарікалася свиня г-но їсти, біжить — аж дві лежить! — знову припуститись тієї ж помилки.  Не виродок, а викидень — вкрай презирлива характеристика.  А щоб тебе підняло і гепнуло (вертіло)!  А щоб твоєю мордою просо молотили!  А щоб тебе злидні обсіли! А щоб в тебе пір’я в роті поросло! (привіт, кісельов і скабєєва). Підлого стерва робота.

І у колекції цій про все є : Най би тебе пранці з’їли…  Волоцюга бісів — для людини, яка живе з крадіжок і постійно змінює місцеперебування, лайдак — вбога людина без роду і племені. Ото, що до нас полізло – набрід — нікчемні, шкідливі для суспільства люди, які випадково зібралися разом. Воно ж – одоробло (а ще пам’ятаєте стареньку, яка з вікна прокоментувала прохід ворожої танкової колони під Києвом: яке ж воно кончене!). Ще є наволоч — підлі, нікчемні люди, стерво — мерзотник, або чи пан хоче мати чудову гаму кольорів на обличчі?

Можна б уже стулити пельку, вже і так все ясно, але винайшлася в інтернеті доктор психологічних наук Любов Найдьонова, яка вважає: поки ми у сильному стресі, матюкаймося на здоров’я. Вона ще й розповідає, як пояснити засилля матюків дітям. «Психологія війни ніби-то про матюки нічого не каже. Але коли я прочитала роз’яснення доцента Національного університету щодо правильності написання матюка, що позначає напрям руху (треба писати разом, бо прислівник), вирішила, що психологічні коментарі таки потрібні. Матюки (обсценна лексика, нецензурні вислови) — це особливий винахід суспільства, який виконує важливу психологічну функцію. Тут не йдеться про слова-паразити. Маємо на увазі саме емоційне використання матюччя для лайки. Яка це функція? Позначати емоційний стан, який виходить за межі нормального, і нам важко дібрати слово зі звичайного лексикону, щоб позначити й повідомити іншим про свій надзвичайний стан. Зараз ми відкидаємо цензурні вирази-лайки, бо не хочемо ображати порівнянням із терористами змій (гади), або тварин (скоти), або навіть мертвих тваринок (падли). Матюки — це вираз надзвичайно сильних емоцій: коли ми позначаємо їх забороненими словами, то вже починаємо опановувати їх цим називанням. Назвати стан — це вже почати його контролювати. Іншими словами, завдяки матюкам психіка захищає себе від зриву в зовсім неконтрольовані емоції, оберігає межу інтегрованості. Це культурна функція матюків — позначати лінію норми. Зараз матюки є надзвичайно поширеними, адже психіка мільйонів людей перебуває в надсильному напруженні. Тож коли ми чуємо/читаємо ці матюччя, використані іншими, ми й свій стан впізнаємо і приєднуємося. Є таке поняття, як стенічні стани: це злість, гнів, обурення. Астенічні стани послаблюють психіку, стенічні — посилюють її. Так от, емоційне єднання в стенічних станах — корисне для психіки зараз”.

Варто навести й цитату письменника Любка Дереша з «Архе»: «Мат — це прорив у самій мові, який потім затягується іншими словами-епітетами. Ну, як ряска на болоті. Бачили? Мат як найдоступніший спосіб черпнути мовної трансценденції».

Тож черпаймо мовну трансценденцію в скрутні для психіки часи з рідних джерел і будьмо патріотами навіть у таких дрібницях, як вибір лайки для опонентів. І особливо — ворогів. Вони залишаться в минулому, як дискурс війни, і потребуватимуть культурного опрацювання. Зараз — на здоров’я, після перемоги — будемо відбудовувати не лише міста, а й власну культуру мовлення.