Марина Юрченко: «Ми вбачаємо свою місію у підтримці юних талантів та їх всебічному розвитку»
Надзвичайно яскраве, видовищне дійство під назвою «У колі любові», де юні актори, співаки та танцюристи демонстрували свої таланти розвернулось на Новій сцені театру 15 травня. Там відбувся звітний гала-концерт колективів дитячої творчої майстерні «Гармонія», яка вже дев`ятий рік працює на базі Кам`янського театру імені Лесі Українки. Наразі у складі творчої майстерні працюють вісім студій та колективів – драматичних, хореографічних, вокальних, у яких розвивають свої здібності близько 120 дітей.
Перед початком концерту «Пильний погляд» поспілкувався із керівницею театральної студії, заслуженою артисткою України Мариною Юрченко.
– Скажіть, чи вплинув на те, що Ви нині працюєте з юними акторами, той факт, що Ваш особистий шлях на професійну сцену починався також у молодіжній театральній студії «Десятий квартал»?
– Певною мірою так, але не зовсім. Бути самому актором не означає вміти передати ці навички іншим. Тут необхідно все-таки бути насамперед педагогом і, вочевидь, свою роль зіграли гени, адже моя мама була вчителем. Що ж до «Десятого кварталу», то справді, я добре пам`ятаю ту незвичайну атмосферу, котра там панувала — це як перше кохання, це друзі, вірність, пізнання, натхнення, перші успіхи, і це все, мабуть, мало першочергове значення. Хоча ще до цього, бувши школяркою, я відвідувала іншу театральну студію.
-Напевно, з дитинства мріяли стати актрисою?
– Зовсім ні, просто одного разу до школи прийшла дівчина і запросила охочих відвідувати театральну студію. Ми з подружками вирішили спробувати, нам сподобалося, але потім наша керівниця виїхала, і гурток розпався. Далі я вступила до університету, але згодом зрозуміла, що мені в житті не вистачає театру. Ось тоді я й відкрила для себе «Десятий квартал», і тільки там усвідомила, що без театру вже не можу… Професійною акторкою я стала завдяки нашому театру, коли головний режисер Сергій Чулков набирав свою першу студію. Вже коли стала актрисою, то періодично зверталася до педагогіки. Саме в «Десятому кварталі» поставила з дітками свою першу казкову виставу. Керівниця студії Людмила Андріївна Костенко запропонувала мені спробувати свої сили, так народилася казка «Анчутка». Пізніше при нашому театрі працювала дитяча студія мистецтв, де я викладала акторську майстерність у хореографічній групі. А коли вже сформувалася майстерня «Гармонія», мені запропонували вести драматичну студію, і це мені дуже сподобалося. До речі, ідея створення цього проєкту належить директорці нашого театру Маргариті Андріївні Кудіній, а, як відомо, все, за що вона береться, активно розвивається та приносить плідний результат.
Заняття в студії — це дуже непросто, зустрічі всього двічі на тиждень по півтори години, а дітей багато, до того ж вони різновікові, що можна встигнути за цей час? Спочатку було дуже важко, я займалася з дітками сценічною мовою, пластикою, акторською майстерністю. Але ж батьки хочуть бачити своїх дітей на сцені, тож потрібно було йти далі, ставити якісь сценки, невеличкі вистави… Починали ми працювати разом з Іриною Чварковою, яка працювала зі старшою групою, а в мене була молодша. Діти віддають дуже багато енергетики, вони такі щирі, безпосередні, так віддано ставляться до тебе, треба тільки до кожної дитини знайти свій підхід.
До першої нашої повноцінної вистави ми йшли рік, коли готувалися до фестивалю. В групі багато дітей і треба всіх долучити, тому я завжди обирала такий матеріал, де були б і головні персонажі, і масовка, щоб у кожного була і якась своя роль, і участь у масових сценах. Не у всіх дітей все виходить одразу, хтось побоюється, ніяковіє, а хтось, навпаки, прагне бути в центрі уваги. І ось, готуючись до обласного дитячого мистецького фестивалю «Зефір», ми вирішили взяти уривок з твору «Легенди Нарнії», де багато персонажів. На другий тур вирішили взяти інший уривок з того ж твору. І тоді стало зрозуміло, що до повноцінної вистави нам не вистачає лише кінцівки та «серединки». І мені подумалося, а чому б і ні? З цією пропозицією я звернулася до Маргарити Андріївни Кудіної, і вона її охоче підтримала. Тоді ми ввели на деякі ролі дорослих акторів, і кілька років тому показали цю казку на Новий рік. Прем`єра вийшла дуже вдалою.
– Серед вихованців майстерні «Гармонія» є такі, хто в майбутньому обрав акторську професію?
– Звичайно, й чимало, адже при театрі вже багато років існує акторська студія, якою керує головний режисер Сергій Анатолійович Чулков. Я сама була поміж перших її випускників, і тоді навіть уявити собі не могла, що колись сама вчитиму дітей та молодь. А нині там навчаються дві мої старші доньки…
До речі, про Сергія Анатолійовича. Я багато що від нього перейняла, адже він не лише талановитий режисер, але й видатний педагог, дуже мудрий і терплячий. Досить часто він залучає мене у своїх виставах, і я маю змогу спостерігати за прийомами й методами його роботи. Власне, саме він є й художнім керівником творчої майстерні «Гармонія»…
Наша творча майстерня — це дуже велика, дружна сім`я, яка останнім часом ще збільшилася, додалися нові колективи. Як я вже сказала, спочатку старшу групу драматичної студії вела Ірина Чваркова, а я – молодшу. Потім дуже довго в студії працювала одна з найдосвідченіших актрис театру Валентина Галенко. Ось у неї якраз дуже багато колишніх вихованців навчається у театральних вишах у Києві, Харкові, Дніпрі та інших містах України, а багато хто, вже здобувши освіту, працює в театрах в різних куточках країни.
Зараз вже мої дітки підросли, і я стала працювати зі старшою групою, а молодшу й середню групи веде Людмила Віллієвна Соляник, дуже талановитий педагог з багатющим досвідом. Вже понад 5 років вона працює з діточками в нашій майстерні, має свій власний підхід.
У мене ж група велика, але я працюю не одна, як правило, є й інший педагог. Бо я розумію, що в такій великій групі не зможу приділити увагу кожній дитині, оскільки в мене велика зайнятість у виставах. Тому я запропонувала молодому актору Максиму Монастирському вести заняття разом. Ми ділили групу навпіл і займалися по черзі, він – пластикою, я – сценічним мовленням, а потім мінялися. Два-три місяці ми займаємося чисто вправами: мова, рух, акторська майстерність, щоб діти вільно почувалися на сцені. А потім уже беремо в роботу якусь виставу.
Першою була «Легенди Нарнії», потім – «Сонце серед ночі» за казкою Всеволода Нестайка. Хотілося зробити щось веселе, тоді у нас в театрі працював композитор Віталій Калиновський, з багатим досвідом. А Тетяна Поліщук, яка працювала в літчастині, написала чудові вірші. Мюзиклом це не назвеш, але діти-першокласники самі співали, інші, старші, підлітки, грали вчителів та батьків. Потім ми ввели до вистави дорослих акторів і показали її на сцені. З цією виставою у 2021 році ми взяли участь у Всеукраїнському дитячому фестивалі “Казки України” і отримали диплом переможців за кращу музичну казку, наш хореограф Олександр Пушкарьов – за кращу хореографію, а ще четверо юних акторів – за найкращий дует та кращі ролі другого плану.
З Максимом Монастирським ми поставили ще дві вистави, одна — для більш старшого шкільного віку під назвою «Покидьки», жанр якої визначили як «недитяча казка-притча». Вважаю, дуже вдалою стала й ще одна наша з ним спільна робота – «Синій птах» за Метерлінком. Вистава, звісно, у дуже скороченому вигляді, адже в оригіналі в ній понад сто персонажів. Зараз ми ведемо групу з Юлією Бондарчук, яка, до речі, навчалася у Валентини Галенко, потім здобула режисерську освіту в Харкові й повернулася до нас, поставивши в театрі свою дипломну роботу.
У цьому році ми з Юлією обрали дві п`єси для постановки. Юлія взяла п`єсу на сучасну тему «Коти-біженці» для молодшого віку, а мені сподобалась п’єса Олега Михайлова «Все, що тебе зачіпає» – про школу, для більш старшого віку. Тема булінгу зараз дуже поширена, мої молодші діти ходять до школи, і я від них знаю, як це актуально для сучасних дітей. Тому скоро ми запросимо адміністрацію театру на перегляд наших прем’єр, і якщо буде прийняте відповідне рішення, покажемо їх школярам. Знаю, що дітям дуже подобається бачити на сцені своїх ровесників.
– У Вас акторська сім`я. Доречне запитання до Вас як до багатодітної мами, чи успадкували ваші діти таланти батьків?
– Усі мої четверо дітей серйозно захоплюються музикою, співають і грають, старші доньки навчаються, як я вже говорила, у студії при театрі, син – у майстерні «Гармонія», виходить на сцену в казкових виставах, а наймолодша донька надто сором`язлива, тому ходить лише до музичної школи.
– Як Ви співпрацюєте з колегами по майстерні «Гармонія» ?
– О, дуже плідно й творчо. На перших порах балетмейстер Олександр Пушкарьов вів у нашій студії заняття хореографією раз на тиждень, а хормейстер Ірина Степанівна Шульга — хоровий спів. Згодом у нас зросла кількість колективів, виникли окремі хореографічні та вокальні студії. Тож Ірина Степанівна займається з вокалістами, а коли це необхідно, допомагає з піснями у виставах. Олександр Пушкарьов незмінний хореограф усіх наших творінь, улюбленець дітей.
Також з перших днів заснування майстерні тут працює актриса і чудова балерина Ілона Єрошенко, яка викладає класичний танець. Її вихованці беруть участь у багатьох казкових виставах театру. Дар`я Зайченко займається сучасною хореографією з малюками, і це в неї виходить дуже гарно й зворушливо. Вже багато років в складі творчої майстерні справжня перлина — колектив бального танцю “Лілея” під керівництвом Віталія та Лілії Жосан. Уперше в цьому році заявив про себе вокально-хоровий колектив «Глорія», який очолює Анастасія Білик, професійний диригент-хоровик. За цей невеликий час її підопічні завоювали чимало нагород на різних конкурсах та фестивалях. І нарешті, зовсім недавно утворилася дуже цікава студія «Козацькі забави», якою керує Олександр Мейхер. Він раніше працював у театрі Білої Церкви разом з акторами Русланом Тараном та Владиславом Дубініним. Коли прийшов до нашого театру одразу став солістом балету, адже хлопців там завжди не вистачало, а зараз дехто з них пішов воювати. В майстерні навчає юних вихованців традиційному українському національному танцю з елементами акробатики.
Взагалі, у нинішніх складних реаліях все не так, як могло б бути за мирних часів. Важко не лише дорослим, а й дітям, тому ми вбачаємо свою місію у підтримці юних талантів та їх всебічному розвитку.
Підготувала Світлана Луньова
