На шляху до Незалежності

Сьогодні ми відмічаємо 34-ту річницю Незалежності України. Хоча, насправді, на шлях незалежності ми стали на рік раніше – 16 липня 1990 року, коли Верховна Рада УРСР проголосила Декларацію про державний суверенітет України. Тоді ж Рада ухвалила постанову (скасовану у 1992 році): вважати Днем проголошення незалежності України саме 16 липня 1990 року.

Багато хто вже забув, а молодь, можливо, і не знала, що спочатку Декларацію про суверенітет ухвалили на 28-му з’їзді Комуністичної партії України (в червні 1990-го року), а за місяць ті ж комуністи, які мали більшість у Верховній Раді, ухвалили Декларацію про державний  суверенітет в стінах парламенту. Тому у першу річницю Дня проголошення незалежності України в липні 1991-го року – квіти несли до пам’ятника Леніну. Це вже потім, після провального путчу «ГКЧП» у Москві, влада комуністів впала в одну мить по всій Україні, компартія була заборонена на кілька років, хоча колишні комуністи залишались у всіх владних кабінетах. Але цей провал путчистів став ще одним поштовхом у боротьбі – 24 серпня 1991 року Верховна Рада проголосила Акт про незалежність України. Власне, саме цю дату ми і святкуємо з 1992-го року.

Проте, проголосити незалежність чи державний суверенітет – не значить їх отримати. І мова не тільки про залежність від колишніх імперій чи колонізаторів в економіці чи культурі, на подолання яких можуть піти десятиліття. Власне, саме цей процес ми зараз і проходимо, зі зброєю захищаючи наше право самостійно керувати власною державою.

Однак у сучасному глобалізованому світі, позбавившись від одних «залежностей», легко потрапити під інші. Наприклад, зараз ми дуже сильно залежимо від зовнішньої підтримки наших союзників – і фінансово, і збройною підтримкою. І от вже союзники мають такий вплив, який на межі підриву незалежності держави (згадайте, як у нас сприймали саміт між Трампом та Путіним на Алясці). А є ще більш приховані «залежності», які створюють глобальні корпорації, торгові правила, політичні чи військові союзи і так далі. Навіть членство в Євросоюзі насправді означає часткову передачу політичного та економічного суверенітету до ЄС.

Тож бути незалежною державою – значить завжди боротися проти явних та прихованих впливів, які підривають державний суверенітет. Це також значить боротися, щоб ніяка інша сила – держава чи глобальна корпорація – не могли ухвалювати рішення за український народ.

Це також значить боротися за демократію, щоб зберегти справжню владу народу над власною державою. Адже дуже легко у боротьбі з драконом самому перетворитися на дракона. І тоді замість суверенітету – з’явиться суверен.

Редакція «Пильного погляду» вітає усіх читачів з Днем незалежності!

Ми дякуємо усім Захисникам, які боронять нашу Незалежність!