Дмитро Любітов: «Ми на живому працюючому серці можемо тепер виконувати діагностичні та лікувальні дії без розрізів, без великого навантаження на організм»
«Пильний погляд» продовжує серію публікацій про сучасні методи лікування, новітнє обладнання та доступність послуг вторинної медичної допомоги (спеціалізованої) у Кам’янському. У міській лікарні швидкої медичної допомоги проведено вже декілька операцій з використанням нового апарата – ангіографа. Про операції з використанням сучасного обладнання, роботу кардіологів, нові можливості у лікуванні складних захворювань, а також труднощі, з якими стикаються фахівці у своїй роботі – в інтерв’ю «Пильному погляду» розповів лікар-кардіолог, медичний директор КНП КМР «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» Дмитро Любітов.
– Як складався Ваш шлях до професії, чому саме медицина?
– Я в принципі іншого шляху для себе і не уявляв ще з моменту, як навчався в школі. Певного поштовху дало те, що хотілося дуже розібратися у тому, як функціонує людський організм, тобто цікавість в першу чергу була. А вже потім, коли готувався до ЗНО, до всіх іспитів, виникало ще більше захоплення цим. І після того вже як вступив, – одразу з першої спроби, – в ті виші майже всі, які хотів, навчання було чудове. Закінчив Дніпропетровську медичну академію з відзнакою, з червоним дипломом. Там дійсно цікаво було навчатися, тому що було багато чудових викладачів, і сама система ще не змінилася на той час. Тобто, не було такого навантаження, скажімо, на тести, на якісь непотрібні питання, дуже багато часу ми проводили в лікарнях. Я паралельно ще багато де стажувався під час навчання, різні спеціальності пробував, і як уже завершував освіту, досить гарний рейтинг був у мене на факультеті, що дозволяло обирати будь-яку спеціалізацію. І всі дуже здивувалися, коли я обрав спеціалізацією внутрішні хвороби, тобто терапію. Останні два роки навчання був ухил в бік кардіології, тому якихось таких додаткових питань у мене не було, і після стажування у лікарні ШМД у Кам’янському став працювати кардіологом.
– А яким був шлях молодого лікаря до посади медичного директора?
– Спочатку скажу, що колектив лікарні дуже гарно прийняв мене. Вже з 2017 року я працював як черговий лікар, потім як лікар-ординатор. А вже з початком великих проблем в країні, а також впровадження електронної системи, довелося їхати у Київ. Нові знання та навички дозволили мені потім навчати колег працювати у новій системі.
Складно було навіть психологічно перебудову зробити. Але ми впоралися, я вважаю, досить гарно все вийшло, і вже з 2022 року мені запропонували посаду медичного директора закладу. Ми отримали нові можливості стосовно багатьох питань, зокрема впливати на саму структуру лікарні з певною зміною профілю роботи, впроваджувати нові напрацювання.
Одним з таких ключових моментів в роботі для нас стало те, що лікарня отримала, за розподілом Світового банку, ангіограф. Під це нове обладнання ми зробили повне переоснащення однієї будівлі, де раніше був конференц-зал. Перебудували за вимогами, що надійшли від виробника – німецької компанії Philips.
Апарат – досить чутливий до різних моментів, і дуже складною виявилась система стосовно його встановлення. Було проведено велику роботу: будівництво, ремонтні роботи, підготовка. Багато різних фахівців залучили – і з Вінниці, і з Києва, і місцевих. Нам дуже допомогла у цьому питанні місцева влада, завдяки цьому ми змогли провести ремонт в короткий строк.
У листопаді 2025 року все обладнання було встановлено. Паралельно проводили навчання фахівців. До нас приїжджали спеціалісти зі Львова, які вже давно працюють на таких апаратах, а також були представники самої компанії Philips.
– Які можливості відкриває нове обладнання?
Стосовно можливостей по зонах всіх втручань, то в принципі ніяких обмежень апарат не має. Тобто, ми можемо оперувати головний мозок і судини головного мозку в першу чергу. Цей апарат встановлювався саме з цією метою, за програмою доступу до лікування інсультів в нашій країні.
Апарат призначено і для проведення широкого спектра діагностичних заходів, для того, навіть, щоб встановити: чи потрібно оперувати взагалі, оперувати відкритим способом чи можливо встановлювати стенти в судини головного мозку, або тромбекстракції проводити.
Це залежить від того, що ми бачимо під час обстежень. Вони можуть бути виконані як під час гострих станів, коли пацієнта доставляють з якимось загрозливим для життя станом, або ж для пацієнтів в плановому порядку, якщо додатково потрібно встановити певні особливості або показання до оперативного втручання. Бувають такі випадки, коли, на жаль, малоінвазивне втручання неможливе, і доводиться долучатися до серйозних оперативних втручань.
Також з використанням ангіографа можна проводити операції на серці, на коронарних артеріях, для того, щоб встановлювати їх прохідність і відновлювати кровотік неінвазивними методиками, такими як стентування. Також додатково можемо займатися судинами нижніх кінцівок, дивитися їх прохідність і встановлювати або балонування, це ангіопластика так звана, або стентування артерій стегна.
– Чи є якісь труднощі, з якими Вам прийшлось зіткнутись вже після того, як апарат було запущено у роботу?
– Ми заздалегідь, в принципі, готувалися до того, що ангіограф у нас буде, – десь приблизно за рік ми це вже знали, – і налагодили контакти з багатьма провідними фахівцями стосовно ангіографії, стосовно інтервенційних методик лікування. Багато маємо контактів з тими лікарями, які нас навчали.
Стосовно перспектив подальших – ми освоїли малоінвазивні методики оперативного втручання, коли ми на живому працюючому серці можемо виконувати якісь діагностичні та лікувальні дії без розрізів, без великого навантаження на організм, лише через прокол на нозі чи руці, по принципу катетера. Таке втручання не потребує наркозу, а проводиться під місцевим знеболенням.
Стосовно фахівців, у нас є і кардіохірурги, і інтервенційні кардіологи, і нейрохірурги, і спеціалісти судинної хірургії. Питання полягає в тому, що, на жаль, ми ще поки в цьому напрямку тільки починаємо рухатися, тому у нас немає забезпечення центрального – від держзакупівель, які відбуваються на рівні країни, на рівні області, коли йде розподіл всіх розхідних матеріалів. Вони орієнтуються на торішні показники, а оскільки ми лише в цьому році почали виконувати операції з ангіографом, то нас не забезпечили поки що вдосталь розхідними матеріалами. Обіцяють, що зроблять забезпечення швидше, ми чекаємо, загалом це може зайняти певний час.
Попри певні труднощі, ми все одно намагаємося вже проводити всі види операцій, бо якоюсь кількістю цих розхідних матеріалів нас забезпечили на старті. Коли, як то кажуть, тестові запуски в нас були, ми їх зберегли для пацієнтів, які потребували невідкладної допомоги.
Здебільшого це стосується людей, які найбільше постраждали від війни. Ми намагаємося їх забезпечувати, намагаємося проводити ці всі операції, але, на жаль, працювати на потоці, як би хотілося цього, змоги поки що немає.
Ми вже проводили всі типи втручань, про які я говорив раніше. Тобто, здійснено операції й на головному мозку, і на серці, і на судинах нижніх кінцівок, в нас є певні вже моменти стосовно гарних напрацювань. Тому я думаю, поставити роботу на потік – питання лише часу.
– Як до Вас потрапляють люди та чи достатньо ефективно, на Ваш погляд, працює система роботи з пацієнтами? Наприклад, щодо взаємодії між різними видами меддопомоги?
– Взагалі-то ми лікарня швидкої медичної допомоги, тому до нас майже всі пацієнти потрапляють або за швидкою, або за направленням сімейного лікаря. Бувають і самозвернення також, але це рідше. І ми пацієнтів госпіталізуємо, а вже надалі визначаємося з тим, які обсяги допомоги потрібні, чи потрібно проводити якісь більш серйозні втручання, або ж ми можемо лише терапевтичним лікуванням обмежитися. Але якщо є показання, тоді вже підключаємо спеціалістів, які оперують.
А стосовно ефективності та взоємодії…, то по-перше, викликає подив дуже надмірна гіпердіагностика на рівні амбулаторій, на рівні сімейних лікарів, коли вони з будь-якої підстави дають направлення, присилають пацієнтів до кардіологів, коли це не завжди потрібно. І тоді шквал всього негативу, невдоволення людей падає на нас, тому, наприклад, що ми визначаємося, що госпіталізувати не потрібно.
І другий момент – це те, що дуже багато медичних закладів, на жаль, зачиняються. Це пов’язано з обставинами, скажімо, медичної реформи. У селах здебільшого залишаються майже тільки амбулаторії та або максимум акушерсько-фельдшерські пункти, а ті стаціонари, які були по різних районних лікарнях скорочуються майже до нуля.І наразі все це – додаткове навантаження. До того ж наш регіон приймає велику кількість вимушених переселенців.
Ще одна велика проблема в українській медицині зараз – це пізні звернення хворих. Багато людей взагалі ігнорують своє здоров’я.
– Ви сказали, що для роботи на ангіографі в лікарні є різні фахівці, яки пройшли необхідне навчання. А чи є взагалі в лікарні проблеми з медперсоналом?
– Це тема, яка зараз дуже тривожить. У нашій професії сьогодні відчувається чуттєва нестача кадрів. Причини зрозумілі: умови роботи стають більш жорсткі, навантаження зростає, і тому втримати людей в медицині стає все складнішим.
Ну, і на жаль, у нас немає гарної соціальної підтримки, захисту з боку держави, – системного захисту. Всі проблеми висвітлюється в ЗМІ не на користь медичних працівників, а будь-які резонансні справи, розпіарені, як я вважаю, ситуації, кейси клінічні, вони завжди розкривають лікаря як якесь джерело проблем.
Багато питань зараз виникає і щодо розподілення молодих спеціалістів, бо у нинішній ситуації, система довго працювати не зможе: навантаження зростають, а більшість лікарів переважно – це лікарі пенсійного віку.
Сподіваюсь, що люди будуть нормально оцінювати цю інформацію, тому що ми багато чого хочемо, багато чого вміємо, можемо, але, на жаль, не завжди технічно здатні забезпечити матеріальну базу, і з цим має проблеми вся медицина країни. Але ми намагаємося все зробити задля повноцінного забезпечення. Ми сьогодні обслуговуємо близько 600 тисяч людей: це не тільки наше місто, а й всі громади, які віднесені до нас по маршрутах ШМД. Це велика робота і дуже велика відповідальність.
Розмовляла Ірина Уварова.
