Про долю каштанів та адаптацію в Кам’янсьому
Доля каштанів Кам’янського в останні 10-12 років – наочний приклад того, що означає модне слово «адаптація».
Автор: Валентин Фіголь.
“Клімат змінюється! Адаптуймося, поки не пізно! Не всі можуть адаптуватися!” – популярні сьогодні гасла, але для більшості людей вони лишаються малозрозумілими. І це біда екології загалом: людям досі здається, що екологія – це щось далеке й ні від кого конкретно незалежне. Тимчасом, з адаптацією, до якої закликають екологи, все просто. Адаптація (лат. adapto — пристосовую, пристосування) — властивість чи функція живого організму, а також процес пристосування до мінливих умов зовнішнього середовища.
Покажемо це на прикладі каштанів Кам’янського.
Каштани в нашому місті, як і скрізь в Україні, уражені шкідником – балканською мінуючою міллю, або балканським мінером. Мінером комаху називають через те, що личинки прогризають в листях каштану ходи, схожі на саперні підкопи минулого.
Вперше в Дніпродзержинську публічно заговорили про загрозу для каштанів в 2008 році. За рік-два проблема загострилась – міль вразила всі дерева в місті. Каштани почали втрачати листя вже в серпні. Помітно зменшився врожай плодів каштану. Дерева часто встигали викинути в вересні друге листя – бліде й тендітне, а в жовтні траплялись випадки другого цвітіння поодиноких дерев.
Інтервенція балканської молі – наслідок змін клімату, заявили науковці. Літні температури стають вищими, зими – теплішають. Міль, яка зимує під опалим листям, взимку не вимерзає, бо тепло.
«Каштани загинуть», – прогнозували фахівці. Обговорювали способи збереження за допомогою ін’єкцій, а також знесення всіх каштанів в місті. Але в результаті не зробили нічого – каштани тільки обрізали, як і інші дерева.
Минуло 12 років. Переважна кількість каштанів вижила, незважаючи на шкідника, об’їдаючого листя. Каштани поступово відновили врожаї плодів, а листя до середини серпня зберігається помітно більше, ніж десяток років тому.
Каштани адаптуються до життя в нових умовах, пояснюють вчені. Так, дерева щороку збільшують виділення специфічної речовини – бензидинпероксидази. Ця речовина пригнічує шкідника хімічно, не даючи надто розмножуватись в листі. Про це написала в своїй кандидатській дисертації Оксана Селютіна, науковець з Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара.
«Отримані результати демонструють активізацію ферментативної антиоксидантної системи захисту, що дозволяє рослині вижити і завершити програму онтогенезу в цих несприятливих умовах», – акцентує фахівець. Тобто каштан, адаптуючись до атак шкідника, виробляє власну систему хімічного захисту.
Адаптація, отже – це здатність навчитись робити те, чого раніше не робили.
