Данііл Дорошенко: «Моя мета – не просто дати учням знання, а допомогти їм повірити у власні можливості та досягати більшого»
Вчитель математики та інформатики гімназії №12 з Кам’янського Данііл Дорошенко увійшов до ТОП 50 найкращих учителів країни за результатами Global Teacher Prize Ukraine 2026. У цьому професійному конкурсі беруть участь педагоги з різних куточків України, які навчають різних предметів та мають різний досвід. Вчителеві з Кам’янського лише 22 роки, у школі він працює лише рік. Але амбітні плани молодого науковця Данііл досить легко, за його визнанням, переніс до школи, виховуючи в учнів потяг до «найвищого пілотажу» у всьому. Про шлях шкільної наукової роботи до оборонних технологій, важливість конкурсів та вміння все встигати — Даніїл Дорошенко розповів в інтерв’ю для «Пильного погляду».
– Я взагалі ще навчаюся в магістратурі – паралельно на денній та заочній формах. Денна освіта в мене пов’язана саме з математикою, тобто це суто математичний напрям, а заочна – педагогічна (математика). Тому я фактично поєдную два складники: фундаментальну математику та педагогіку.
Коли я прийшов до школи, тут працював учителем інформатики мій викладач з університету, кандидат фізико-математичних наук Роман Олегович Біліченко. Коли він звільнявся, то запропонував мені прийти на його місце. Це було на початку вересня минулого року, і я погодився.
– Подобається Вам працювати у школі?
– Так, звичайно. Мені подобається працювати з учнями, і для мене важливо, щоб ми разом досягали результату. Причому результату не лише у вигляді оцінок, а й у тому, щоб учні могли застосовувати свої знання на складніших завданнях, брати участь в олімпіадах, конкурсах, наукових дослідженнях.
У нас уже є перші результати: учень восьмого класу здобув перше місце на міській олімпіаді з інформатики (програмування), учень дев’ятого класу – третє місце. Також діти беруть участь у конкурсах Малої академії наук, і на міському рівні ми вже маємо перше місце.
– Конкурс, за результатами якого Ви увійшли до пів сотні кращих вчителів України, був для Вас першим?
– Насправді конкурсів у мене було досить багато. І я вважаю, що це важливо не лише для вчителя, а й для майбутнього науковця, адже кожен конкурс дає можливість перевірити себе, представити свої результати та отримати новий досвід.
Першим вагомим визнанням для мене стала обласна премія у 2024 році. Тоді я став лауреатом премії голови Дніпропетровської ОВА Сергія Лисака «Молодь Дніпропетровщини» у номінації «Наукові досягнення». Я отримав її, як студент Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара. Того ж року був відзначений Подякою ректора ДНУ за вагомі здобутки в науці та результативну наукову роботу.
– Це був фаховий конкурс?
– Ні, це не був фаховий конкурс у вузькому розумінні, але там оцінювалися саме в цій номінації наукові здобутки.
А наприкінці 2025 року я подався на відзнаку від Міжнародного центру математики в Україні за дослідження. Я представив наукову публікацію «Задача Боянова-Найдьонова та нерівності різних метрик» (у співавторстві з професором, доктором фізико-математичних наук Кофановим В.О.), опубліковану в Українському математичному журналі, який індексується в Scopus. У результаті отримав цю відзнаку та премію за наукові здобутки. Того року її отримали лише четверо претендентів з України, тому для мене це було справді важливе професійне визнання.
– Що таке Scopus?
– Це одна з провідних міжнародних наукометричних баз, у якій індексуються наукові журнали та публікації. Загалом я є автором і співавтором понад 50 наукових публікацій — як із чистої математики, так і з педагогіки, у різних наукових журналах і матеріалах конференцій.
Коли я прийшов працювати до школи, то почав поєднувати наукову діяльність уже безпосередньо з педагогікою. Зокрема, у квітні 2026 року отримав Гран-прі міжнародного конкурсу педагогічної майстерності «TEACHER’S WORLD PRIZE» у номінації «Навчально-науковий проєкт». Я представив дослідження щодо використання нейронних мереж для розпізнавання зображень військової техніки як інструменту STEM-орієнтованого навчання.
Також разом із директором нашої гімназії №12 Ангеліною Анатоліївною Запорожець ми долучилися до міжнародного проєкту «Математика – Англійською». У ньому взяли участь двоє наших учнів. Проєкт реалізовувався у співпраці з Балтійським інститутом математики, партнерами з Польщі та Швеції та агенцією Student Way. Учні успішно завершили навчання й отримали знання та сертифікати, а ми як куратори проєкту – відповідні підтверджувальні документи.
А вже цього року я увійшов до ТОП-50 найкращих учителів України. Тому я б не називав це моїм першим досягненням. Швидше, це результат кількох років послідовної роботи, у якій я намагаюся поєднувати три речі: науку, педагогіку і можливості для учнів.
На початку літа цього року я брав участь у Всеукраїнському освітньому проєкті «Освітянська Верховина», спрямованому на професійний розвиток педагогів, упровадження сучасних освітніх технологій та обмін педагогічними практиками. У межах проєкту пройшов навчання за програмою «Професійна трансформація сучасного вчителя через інтеграцію нових форматів взаємодії та цифрових рішень».
Також я брав участь у педагогічному конкурсі «Творчий вчитель – обдарований учень», став лауреатом цього всеукраїнського конкурсу та отримав відповідну нагороду.
У нашій гімназії також успішно реалізовано проєкт від ГО «Учнівство Допомога Життя», у межах якого створено освітній простір Step Forward. Я представив проєкт на конкурсі та здобув грантову підтримку в розмірі 200 євро. У межах реалізації гранту створено освітній простір для школярів із залученням учнівського самоврядування, підтримки адміністрації та партнерства з Кам’янським ВПУ щодо виготовлення меблів.
Цікавим для мене був і фестиваль педагогічних інновацій Edu_Fest_Dnipro, де я здобув друге місце, представивши роботу з математичного моделювання та розпізнавання образів для розв’язування прикладних проблем сучасного світу.
Окрім роботи в школі, важливо зазначити, що я працюю у сфері забезпечення якості вищої освіти – у Національному агентстві із забезпечення якості вищої освіти. До НАЗЯВО я долучився у 2023 році як здобувач освіти, працюючи експертом з акредитації освітніх програм. Це дало мені можливість ще на етапі студентства долучитися до реальних процесів оцінювання якості вищої освіти та побачити систему зсередини.
З травня цього року я є членом Галузевої експертної ради «Фізика, математика та статистика». Фактично, це стало наступним професійним кроком у моїй діяльності у сфері забезпечення якості вищої освіти: якщо раніше я працював безпосередньо у складі експертних груп під час акредитації освітніх програм, то сьогодні долучаюся до роботи на рівні галузевої експертної ради – аналізую матеріали акредитацій, беру участь у їхньому фаховому обговоренні та формуванні позиції ради щодо якості й відповідності освітніх програм установленим критеріям.
Для мене особливо символічно, що мій професійний шлях у НАЗЯВО розпочинався у період, коли НАЗЯВО очолював Андрій Бутенко – нині Міністр освіти і науки України. Саме в середовищі, яке він очолював, я отримав свій перший досвід роботи у системі забезпечення якості вищої освіти. Сьогодні ж, уже як член Галузевої експертної ради, я продовжую розвиватися в цій системі та брати участь у формуванні якісної української освіти вже на іншому рівні відповідальності.
– Яким Ви бачите своє майбутнє?
– Працювати в освіті. Єдине, щодо чого я поки що не визначився, – чи це буде заклад загальної середньої освіти, чи заклад вищої освіти, оскільки я тільки завершую навчання в магістратурі. Коли я завершив бакалаврат у 2025 році, то отримав диплом з відзнакою зі спеціальності «111 Математика». Насправді диплом з відзнакою з чистої математики – це досить рідкісний випадок. Фактично вже тоді я вирішив вступати й на педагогічну освіту за заочною формою. Але на денній формі вирішив залишитися на чистій математиці.
– Як Ви все встигаєте?
– Насправді я добре все встигаю. Заочна освіта – вона й залишається заочною, тому займаюся нею у вільний час. А щодо денної форми навчання, то в університеті в мене пари були побудовані таким чином, щоб бути зайнятим лише декілька днів на тиждень. Увесь інший час я працював у школі та НАЗЯВО, при цьому не пропускав занять в університеті й водночас готувався до уроків та проводив їх.
– Чи не зацікавилися Вашими проєктами, зокрема з розпізнавання військової техніки у прикладному сенсі?
– Давайте розповім, як усе спочатку було. Під час підготовки до захисту в Малій академії наук ми спочатку аналізували суто теоретичну літературу, а далі почали напрацьовувати практичний матеріал. Фактично в нас вийшов цікавий результат. Ми аналізували різні архітектури й дійшли висновку, що вони можуть бути ефективними для різних ситуацій – наприклад, на полі бою, у мирний час і так далі.
– Чи має реальну перспективу ця робота і ця тематика?
– Так, звичайно, має. Я намагаюсь представити цю роботу, щоб її оцінили фахівці Міністерства оборони, але поки що це складно. Я консультувався з різними науковцями, і вони сказали, що робота є дуже потужною та має потенціал у майбутньому. Але для подальшого розвитку необхідно залучити ще певну кількість професіоналів у цій галузі та мати можливість повноцінно презентувати роботу.
– На Вашому етапі розвитку і становлення Ви певні, що можуть чомусь і учні навчити вчителя?
– Так, я певен, що учні можуть навчити вчителя. Я молодий учитель, і мені, наприклад, набагато легше знайти спільну мову з учнями, легше щось пояснити, оскільки ми з учнями, так би мовити, на одній хвилі. Вони добре мене сприймають, і я сприймаю їх.
Вони можуть щось підказати, показати щось нове. Наприклад, якийсь новий застосунок – на інформатиці, чи математиці. Іноді учні самі знаходять щось цікаве та презентують це. Загалом я тільки підтримую таку взаємодію, тому що вважаю, що вчитель також має постійно вчитися у своїх учнів.
Цього року Данііл Дорошенко став призером Фестивалю педагогічних інновацій: здобув ІІ місце у Фестивалі «EDU_FEST Dnipro – 2026» у номінації «Інноваційні стратегії навчання математичного моделювання як засобу пізнання та вирішення прикладних проблем сучасного світу». Проєкт поєднує математичне моделювання, дослідницьку діяльність та елементи штучного інтелекту.
Розмовляла Ірина Уварова.
