Будні «найближчої до народу гілки влади» в Кам’янському

Цією публікацією ми відкриваємо серію матеріалів про роботу найнижчих ланок органів місцевого самоврядування. Сьогодні, завдяки децентралізації, деякі з них отримують більші повноваження. Інші, навпаки – проходять болісний етап реформування та скорочення. До того ж, на посадові місця в цих органах прийшли відомі в місті політики, часто з суперечливим політичним бекграундом. Тож є про що поговорити.

Автор: Валентин Фіголь.

Від опозиціонера до голови райадміністрації

Довідка:

Юрій Анатолійович Лисяк, народився 22 серпня 1966 року. Трудову біографію почав на будівництві слюсарем, але після військової служби пішов працювати в правоохоронні органи, де з 1986 по 1995 рік дослужився до посади старшого уповноваженого карного розшуку. Наразі в офіційній біографії причини звільнення з міліції не зазначені, та певний час починати довелося з самого низу: спочатку водієм, потім охоронцем ТОВ «Бонус», і лише через 5 років – начальником служби безпеки цього ж товариства.

З 2005 року Лисяк стає керівником виконкому Заводської районної організації  «Нашої України», партії тогочасного президента Віктора Ющенка. З цього часу його постійним публічним політичним соратником є Ігор Лісничий.

У 2009 році, разом з Лісничим, вони приймають участь у конфліктній історії з встановлення контролю над «Міськводоканалом». Пізніше, у 2012 році, це стає приводом для порушення проти них кримінальної справи з обвинуваченням у збройному захоплені підприємства. Три місяці соратникам довелося провести за гратами, але потім усі звинувачення були з них зняті.

Ця історія стала не останньою. В грудні 2013 року, коли в Києві вже повстав Майдан, Юрій Лисяк на два місяці стає першим заступником гендиректора «Міськводоканалу». Потім, у липні 2015 року, поновлюється на цій посаді через суд. Усі ці призначення та звільнення супроводжуються жорсткими протистояннями на підприємстві.

Весь цей час Юрій Лисяк позиціонує себе, як опозиціонера до діючої тоді в місті влади. Разом з Ігорем Лісничим вони часто критикують владу. Та все змінюється в грудні 2015 року, коли Юрія Лисяка призначають головою Заводської райадміністрації. На цій посаді він перебуває і зараз.

«Районна адміністрація лишилась найближчою до народу гілкою влади», — резюмує досвід 2 років роботи на посаді голови адміністрації Заводського району Юрій Лисяк.

Районні адміністрації в Кам’янському виникли понад 3 роки тому, коли міська рада ліквідувала районні ради. Сьогодні депутати міськради обговорюють питання: «А чи потрібні в місті райадміністрації?..»

«Аби депутати знали, скільки роботи виконує райадміністрація, вони б такого не казали!» — певен Ю. Лисяк.

Чим же займається адміністрація району в нашому місті? Перш за все, райадміністрація найчастіше стає першою владною інстанцією, до якої звертається громадянин. «Якби ви знали, з якими питаннями до нас звертаються! – посміхається голова Заводського району. – Субсидії, виплати – до нас, дитячі або родинні проблеми – до нас, дах потік – до нас, сусід надто гамірний – теж до нас! Навіть скаржитись на дії поліції йдуть до нас! Щоб вислухати людину, розібратись з його питанням і бодай скерувати до компетентних органів – вже скільки часу і сил потрібно!..» Районна адміністрація організує роботу з органами самоорганізації населення (ОСН – голови квартальних та вуличних комітетів).

«Найважче – це робота з людьми, — зазначає Ю. Лисяк. – Адже ми тут ніби відповідаємо за всю державу, і ми є заручниками законодавства».

Важлива функція райадміністрацій – квартирні питання. Тут ведуть облік квартир, що лишились у комунальній власності, шукають «нічийні» приміщення, вилучають їх та віддають тим, хто стоїть в черзі на отримання житла. Райони займаються також реєстрацією за місцем проживання.

Районна влада займається благоустроєм території на вулицях, закріплених за районом рішенням міськвиконкому: прибирання снігу та стихійних звалищ, покос трави, обрізка дерев, вивезення торішнього листя, тощо. Бюджет району складає 2 мільйони гривень, вже почались весняні тендери на прибирання узбіч доріг, пізніше підуть конкурси косарів.

Чималий шмат роботи, до того ж нервової, – боротьба зі стихійними звалищами. «Неохайність людей часом вражає, — дивується пан Лисяк. – Дивно, але багатьом сміття не заважає почувати себе комфортно». Співробітники райадміністрації намагаються зупиняти розповсюдження стихійних звалищ, складаючи протоколи про адміністративне порушення, але спробуй спіймати порушників «на гарячому»!..

Районна влада доглядає за дитячими майданчиками. Торік на обслуговування та ремонт дитмайданчиків, взятих на баланс районом, було виділено півтора мільйони гривень з міського бюджету. З майданчиками теж мороки вистачає: часто обладнання трапляється ненадійне, а то й просто браковане, — розповів Юрій Анатолійович. – Наприклад, встановили один майданчик від народного депутата, а потім 2 місяці його доробляли, бо заводський брак…»

«Моя позиція за 3 роки не змінилась: районна влада потрібна сьогодні в Кам’янському, — вважає голова адміністрації Заводського району. – Реформу керування треба проводити скрізь, зверху донизу – тоді вона матиме практичний сенс. Інакше будуть викривлення: структури управління зникнуть, а функції виконувати буде нікому». В Кам’янському після скасування райрад персонал районних структур керування було зменшено на чверть. Сьогодні в Заводській рай адміністрації працюють 37 осіб.

«До нас нема питань, ми пройшли всі державні перевірки», — наголошує з гордістю за підлеглих голова районної влади.

«Наші успіхи – заслуга всього колективу, — відзначає Ю. Лисяк. – Я одразу запропонував колегам: давайте працювати чесно – не брати й не підставляти! Помилитесь – підтримаю, скоїте правопорушення – прослідкую, щоб отримали покарання. Дехто полюбляв в робочий час шопінгом бавитись – довелось попрощатись…»

«Небо й земля!» — резюмує пан Юрій зміну свого ставлення до роботи в органах влади за ці роки. Сьогодні колишній депутат-опозиціонер трохи інакше дивиться на роль посадовців.

«Іноді по-людськи шкода когось, хочеться допомогти – а закон не дозволяє, тож мусиш затиснути емоції в кулак та діяти згідно закону! — визнає голова райадміністрації. – І це часом буває найважчим!»