Скандинавська хода – прогулянка та фітнес

Скандинавська хода – прогулянка та фітнес

Автор: Валентин Фіголь.

Людей, що ходять, підштовхуючи себе двома палицями, можна все частіше зустріти на вулицях Кам’янського. Скандинавська хода – новий вид фізкультури, що набирає популярності, особливо серед людей похилого віку. Сьогодні ентузіасти скандинавської ходи з нашого міста вже відвідують тренувальні семінари в Одесі, об’єднуються з тими, хто поділяє їхнє захоплення. Наприклад, у минулі вихідні до цього фітнесу долучались місцеві бібліотекарі під керівництвом інструктора Лариси Доліної.

Що особливого в прогулянці з палицями, чим вона корисна? Прогулянка – сама по собі чудовий фітнес: йдучи, людина проробляє рухливість 75% суглобів та м’язів. Під час ходи з палицями, як розповідають інструктори, задіяні практично всі м’язи верхньої частини корпусу, які майже не використовуються протягом дня (хоча б при звичайній ході). Тому застосування палиць робить прогулянку повноцінним тренуванням для всього тіла. Причому тіло працює в гармонійному природному русі, розвиваючи координацію, взаємодію членів.

Цей вид рухової активності придумали більш ніж півстоліття тому фінські лижники, щоб не переривати тренування в теплий сезон. Займатись можна будь де на вулиці. Наприклад, в центральному парку можна побачити, як ходить по-скандинавськи хірург міської лікарні швидкої медичної допомоги Володимир Платонов.

Скандинавська хода, як вид фізкультури, практично не має протипоказань, окрім гострих запалень суглобів. Перевага в тому, що опора на палиці розвантажує хребет, зменшує тягар власної ваги – це неоціненно для людей з хворою спиною та колінами. До того ж ми самі регулюємо навантаження під час прогулянки-тренування: робимо ширший крок, сильніше штовхаємо…

Завдяки цьому скандинавська ходьба підходить для літніх людей як щоденний фітнес та людям із граничним перевищенням ваги, яким заборонені активні фізичні вправи. Скандинавську рекомендують, якщо не хочеться відвідувати тренажерні зали. Невипадково її називають «спортом ледачих», адже займатися за методикою досить просто.

Перш за все, важливо взяти палиці підходящої довжини. Для того, щоб уникнути зайвих навантажень на коліна і спину під час занять, розмір палиці обов’язково повинен відповідати зросту користувача. Довжину легко розрахувати за такими формулами: низький темп, відновлення після травм – зріст людини множимо на 0,66; середній темп, підтримка м’язів в тонусі – зріст множимо на 0,68; високий темп, професійний рівень – зріст множимо на 0,70.

Перед тим, як приступити до заняття, потрібно провести невелику класичну розминку для прогріву м’язів. Далі починайте йти, тримаючи обидві палиці в руках так, щоб вони не торкалися землі. Головне – дотримуватися природного ритму ходи: при кроці правою ногою вперед рухається ліва рука, і навпаки. Після того, як ви вловили динаміку, опустіть кінці палиць вниз, дозволяючи їм вільно слідувати за рухами рук, волочачись по землі. Потім можна починати перші опорні рухи: коли рука рухається вперед, палиця вертикально ставиться на землю і підштовхує тіло вперед під час кроку. Для тих, хто має досвід катання на лижах, рекомендація не викличе труднощів у виконанні. У передньому положенні не бажано згинати руку більш ніж на 45 градусів, в задньому – рука вільно йде назад, залишаючись прямою. До речі, кисть руки в цей момент повинна бути відкритою: ви ніби кидаєте палицю, щоб під час руху вперед знову взяти її в руку. Навантаження на руки повинно бути зосереджене в районі ліктя, інакше кожен поштовх буде супроводжуватися надмірним зусиллям з боку зап’ясть. Також необхідно стежити за положенням стопи – безпеку гарантує прямий і твердий крок без ухилу вправо або вліво.

Навантаження можна збільшити, прогулюючись на підйом.

Скандинавська хода не потребує спеціального обладнання, окрім палиць. Палиці можна придбати в спортивному магазині або замовити через інтернет. Ціна палиць починається від 800 гривень за найпростіші алюмінієві – для новачків. Карбонові палиці для професіоналів можуть коштувати набагато дорожче.

Втім, для початку можна скористатись старими лижними палицями або вирізати з дерева, шматків пластикових труб тощо. Головне – правильно підібрати довжину та не робити палиці занадто важкими.