Самоорганізація населення – це наше майбутнє

Органи самоорганізації населення та їх функції в управлінні населеним пунктом – ось що стало темою розмови «Пильного погляду» з Валерією Гаркушею, головою Дніпровської районної адміністрації Кам’янського.

Автор: Валентин Фіголь.

«Органи самоорганізації населення – це наші додаткові очі, вуха та голоси. А іноді — наші руки та ноги», — так характеризує В. Гаркуша взаємини ОСН з органами місцевого самоврядування.

  • Органи самоорганізації населення в Дніпровському районі Кам’янського найбільш розвинені та структуровані – адже комітети мешканців тут створювались міським самоврядуванням ще за часів першого міського голови Василя Швеця. Як сьогодні влаштовані ОСН в районі?
  • Так, органи самоорганізації населення в Дніпровському районі мають певну структуру. Первинна ланка – це старші будинків, які об’єднані у вуличні та квартальні комітети. ОСНи діють сьогодні на громадських засадах: заробітної платні голови квартальних комітетів чи старші будинків не отримують. Їх обирають і міняють самі мешканці району – райадміністрація, як орган місцевого самоврядування, не призначає їх, не звільняє. ОСН – не наші підлеглі – вони наші добровільні помічники і разом з тим посередники між мешканцями району та найближчою до них гілкою влади (райадміністрацією).
  • Ви очолюєте рай адміністрацію приблизно рік. Як формувались Ваші стосунки з ОСН та місцевими активістами?
  • До цього я працювала заступником директора департаменту ЖКГ, займалась, зокрема, темою ОСББ. Тому досвід спілкування та співпраці з активними мешканцями вже мала.
    Свою діяльність, як голова райадміністрації, я почала саме із знайомства з ОСН та місцевими активістами. Запрошувала людей на зустрічі у дворах, приходила, розмовляла з мешканцями. Пояснювала, що мені зрозумілі їх вимоги та скарги щодо протікаючи дахів, непрацюючих стояків опалення, розвалених тротуарів та літаючого дворами сміття. І пропонувала співробітництво щодо благоустрою: десь ми допоможемо, щось люди зроблять самостійно – і стане затишніше. На жаль, мало хто може вийти за межі ілюзії того, що «нам всі винні» — більшість чекає і скаржиться.
    Хочу відзначити: активних мешканців, які згодні щось робити на загальний добробут, стає більше.
  • Ви назвали ОСН добровільними помічниками. Якої допомоги від них сподіваєтесь?
  • Перш за все – інформаційно-посередницької. Хто знає проблеми будинку краще за його мешканців? На жаль, часто люди думають: «Це не моя проблема» або «Це не лише моя проблема – чого я повинен її вирішувати?» Отак, роздумуючи, мешканці нічого не роблять і чекають, поки «свисне дурніший». А проблема тимчасом стає більшою, як незашита своєчасно дірка в одязі. І часто виходить так: якби своєчасно люди почали бити на сполох – обійшлося б незначним ремонтом…
    Я кажу не лише про житлово-комунальні проблеми. Візьмемо, для прикладу, ситуацію з проблемними родинами. Саме від органів самоорганізації населення ми сподіваємось отримувати інформацію про те, що десь трапляються родинні сварки та факти побутового насильства, про неналежне виконання батьківських обов’язків тощо.
    Тут, як і у випадку з ремонтом, своєчасність інформування дозволяє втрутитись на початковій стадії конфлікту, не доводити до крайнощів. І роль старшого по будинку чи члена квартального комітету в подібних ситуаціях вельми відповідальна та делікатна. Був випадок, коли одна молода матуся розійшлася з чоловіком і вже була готова пуститися берега: завела непевні знайомства, почала влаштовувати гулянки, нехтуючи інтересами дитини. Так члени ОСН почали з нею розмовляти – по-сусідськи, докоряючи за материнську недбалість. І жіночка схаменулась: перестала гуляти, повернулась до родинних справ.
  • Які функції, крім сигнальних, виконують ОСН?
  • Я би назвала це контрольними функціями. Надати інформацію про проблему – це лише початок. Відповідальний ОСН не просто повідомляє про потребу – він з нею носиться до повного задоволення цієї потреби. Нагадує, вимагає, перевіряє якість робіт, сигналізує про якісь негаразди.
    Участь ОСН буває неоціненною у конфліктних випадках. Наприклад, бувають випадки, коли для проведення якихось робіт необхідно потрапити в квартиру, а власника нема або він не хоче відчиняти двері. В таких випадках старший по будинку може допомогти всім сусідам і органам влади, повідомивши про появу мешканця чи умовивши його відчинити двері квартири. В невідкладних ситуаціях ОСН можуть комісійно брати участь в проникненні в помешкання – якщо, наприклад, з порожньої квартири затоплюються сусідні.
    У випадках з проблемними родинами, коли постає питання про позбавлення батьківських прав – звідки органи опіки братимуть достовірні відомості про стан справ, як не від членів ОСН? 
  • Чи мають, на Ваш погляд, ОСН авторитет у населення?
  • Подивіться самі: сьогодні майже в кожному дворі люди власноруч роблять якісь заходи благоустрою. Майже скрізь це відбувається за безпосередньої участі ОСН. Ми теж допомагаємо, чим можемо – технікою, фарбою, саджанцями. Активних мешканців, які готові робити щось суспільно корисне, стає все більше, вони організуються – значить, ідея самоорганізації населення живе й працює. Там, де люди бачать результат спільних зусиль, зростає авторитет ОСН!
  • Що для Вас особисто головне у стосунках з помічниками та посередниками?
  • Головне, по-моєму, – тримати слово. Можливості райадміністрації обмежені. Особливість Дніпровського району – відсутність великих підприємств. Нам нема до кого звертатись по допомогу, коли що. Є ГЕС, керівництво якої, на щастя, нас чує і допомагає. Але я розумію: у них стратегічний об’єкт, і вони спочатку почистять сніг у себе, а вже потім дадуть техніку нам на допомогу… Не певен – не обіцяй, гадаю я. Пообіцяв – виконуй.
    Зворотній бік обов’язковості – вимогливість. Щоб тримати слово, я маю вимагати від своїх підлеглих виконання своїх розпоряджень. Спочатку мені це було важко: віддаєш наказ – і чекаєш на його виконання. Хотілось все зробити самотужки. Але керівна посада вимагає бачити загальну картину, тому не можна з головою занурюватись в якусь окрему справу. Доводиться вчитись керувати: делегувати повноваження, наказувати і вимагати виконання, контролюючи якість. Отак і робимо кожен свою справу, і підтримуємо робочі стосунки.