Чому читачі Кам’янського полюбляють погані новини

Люди більш охоче споживають погані новини, а журналісти частіше пишуть про щось погане. Тому споживачі новин бачать довколишній світ, здебільшого,  похмурим.

Автор: Валентин Фіголь

Такий закид зробив днями мешканцям Кам’янського Олександр Чернишов, перший заступник міського голови. Заява посадовця варта того, щоб її прокоментувати.

Перш за все, фактично пан Чернишов правий. Ще в 70-ті роки минулого століття персонаж французького актора П’єра Рішара, журналіст за фахом, повчав малого, з яким вони разом починали грати у випуск газети: щоб привернути увагу читачів-покупців — в заголовку має бути побільше мертвяків.

Сьогодні навіть не треба бути фахівцем з медіа – досить подивитись на статистику переглядів та реакцій читачів на публікації в електронних ЗМІ, щоб побачити: найбільше коментарів саме під публікаціями, які повідомляють про негаразди або несуть негативний зміст.

Звичайно, можна згадати, що серед коментаторів є ті, хто пише за гроші те, що вимагають замовники. Як і серед авторів є такі, хто перекручує інформацію, видаючи чорне за біле.

Отже, доводиться визнати: на ринку інформації, як і на будь якому ринку, попит стимулює пропозицію. Якщо споживач бажає жахів – будуть йому жахи на будь який смак!

Чому споживачі полюбляють жахи? Автор пропонує свою версію, яка базується на багаторічному досвіді спілкування з читачами. Автор час від часу задавав це питання фахівцям з медіа та психології.

Люди полюбляють погані новини, бо вони дають помітніший приплив емоцій, ніж гарні новини. Тобто, злість та розпач людина відчуває дужче та швидше, ніж радість та задоволення. Принаймні, запам’ятовує надовше негативні переживання.

Це явище має досить просте пояснення. Будь яка емоція – це реакція організму на викид в кров певної комбінації гормонів та інших подібних речовин під дією зовнішніх подразників. Цей механізм придуманий самою природою для виживання біологічного виду.

Наведемо приклад. Припустімо, що читач – первісна людина в дикому лісі. Ви лежите на запашній галявині і ласуєте смачними полуницями. Раптом з кущів вискакує ведмідь і прямує до вас. Смачна страва – це гарна новина. Ведмідь – погана новина. Якщо споживання ягід для вас важливіше – ви не втікатимете від ведмедя і, певно, станете його жертвою.

Ближчий до сучасності приклад. Пішохід слухає музику через навушники, отримуючи від неї задоволення. Що буде, коли він не схоче пожертвувати насолодою і проігнорує погану новину – машину, яка їде просто на нього?..

Отже, для виживання потрібно, щоб жива істота в ситуації вибору віддавала перевагу «поганій новині», негативному подразнику, який закликає до втечі, до бою чи іншої форми самозахисту.

Зазначимо, що «погані новини» часто повідомляють про неприємності та нещастя, які сталися десь з кимось. Люди, споживаючи таку інформацію, можуть приміряти ситуацію з публікації до себе. І побачити, що й вони не застраховані від аналогічної халепи в майбутньому. Наприклад, обвалення частини фасаду в школі №20 – сигнал, що подібне може відбутись в будь якій будівлі, в тому числі й після недавнього ремонту. Звичайно, така перспектива викликає в більшості читачів помітнішу емоційну реакцію, ніж надія побачити в рідному місті новий спортивний комплекс чи торгівельно-розважальний центр. Розбудова інфраструктури міста – це прекрасно, але кому хочеться бути прибитим цеглиною, яка впала з аварійної стіни?..

Погані новини часто служать попередженням: увага, попереду можлива небезпека! Небезпека мобілізує будь яку живу істоту, закликає до дій. Люди – не виняток: як соціальні істоти, вони шукають шляхів до порятунку гуртом. Тому негаразди, зазвичай, обговорюються активніше, ніж досягнення.

Олександр Чернишов, який рекомендував мешканцям міста менше цікавитись поганими новинами, багато в чому правий. Справа в тому, що людина в пошуках сильних почуттів може загратись і почати навмисне шукати собі міцніших подразників. Дехто, наприклад, полюбляє переглядати документальне відео зі сценами насильства та смерті… Такі пріоритети, коли людина у всьому шукає негатив,  психологи вважають відхиленням від норми, порушенням природного гормонального та емоційного фону.

Звичайно, поняття норми в людських почуттях вельми відносне й індивідуальне. Але читачу, який захотів би проаналізувати свій потяг до поганих новин, автор рекомендував би нескладний тест. Читаючи публікацію про негаразди, запитайте себе: що ви шукаєте в тексті та ілюстраціях – інформації для роздумів та пошуку відповідей чи лише сплеску емоцій, підігрітому спілкуванням в віртуальних коментарях?

Є у фахівців і така версія: не буває поганих та гарних новин. Є лише приємна та корисна інформація, і корисна не завжди буває приємною. Як ліки, які не завжди смачні.