Як не стати жертвою секти чи містичного культу, вчились школярі Кам’янського в «Школі виживання»

Як функціонери містичних культів та релігійних організацій роблять слухняних рабів з безвідповідальних людей – про це говорили учасники чергового засідання проекту «Школа виживання» в центральній бібліотеці Кам’янського.

Криза сприяє появі місичних культів

«Жодних ярликів! Ми не називаємо сектами конкретні організації – ми лише обговорюємо ознаки, за якими людина може впізнати тоталітарний, деструктивний містичний культ», — наголосив на початку тренер Школи, журналіст Валентин Фіголь.

Слухачами цього разу були школярі-старшокласники.

Сучасні школярі, нагадав В. Фіголь, зростають в світі, де нема наукового атеїзму. На відміну від їхніх батьків, дітей ніхто не переконує, що ніякого бога нема, а упирі, чаклуни та привиди – вигадки. Навпаки: з усіх боків нинішніх дітей оточує різнокольорова релігійна пропаганда, а масова культура вчить, як стати відьмою або вибрати жениха між мертвяком і твариною.

До того ж, в часи соціальної кризи, в нестабільному суспільстві, де дорослі бояться майбутнього, складаються сприятливі умови для розквіту містицизму та релігійної екзальтації.

Функціонери різних культів відкрито агітують неофітів. Існує небезпека потрапити до тенет тоталітарної секти чи містичного «закритого» товариства. Небезпека полягає в тому, що людина в такому оточенні поступово втрачає рештки самостійності і свободи волі, стає рабом ідеї чи організації. Тренер нагадав випадки, коли люди скоювали вбивства, а потім казали, що їх до цього спонукала «вища воля», «божественне веління» тощо. Відомі також випадки самогубства членів авторитарних культів, жорстоке поводження з тваринами під час містичних обрядів, тощо. Чимало громадян, потрапивши під вплив сектантів, втратили своє майно, віддавши його «духовним наставникам».

Головне в секті – бути слухняним

Що веде людину до секти? Перш за все – небажання відповідати за наслідки своєї поведінки. В секті за тебе вирішує «духовний лідер» або ж «божа воля»: роби, як скаже лідер – і вся відповідальність ляже на «бога»…

Людина – соціальна істота, вона прагне бути своїм серед своїх, перебувати в оточенні, яке її розуміє і підтримує. Секта створює штучне середовище, в якому, якщо ти підкоряєшся правилам, ти завжди свій: ти прийшов до нас – отже, ти обраний, спасенний та благословенний, на відміну від тих нещасних, які до нас не ходять і горітимуть в пеклі чи загинуть невігласами… Людині подобається відчувати себе не просто своїм, а обраним – значить, секта не матиме нестачі в неофітах.

Перебування в лавах секти ніби продовжує золоту пору дитинства, коли за тебе все вирішували мудрі та справедливі дорослі – лише чини, як скажуть. А потім маємо в суспільстві масу дорослих людей, які бубонять, як молитву: «А що ми можемо? Від нас нічого не залежить!..»

Отже, головна риса тоталітарних сект – створення соціуму, що складається з мудрих вчителів та вічних недоуків-учнів. Учителі іноді діляться крихтами мудрості, а учні їх за це годують і виконують волю наставників, яка називається «вищою».

Неважливо, кому поклоняються в секті. Головне – підтримувати секту в усьому, тобто не переставати годувати наставників. В цьому сенс створення будь якого культу: засновники й очільники хочуть їсти.

Як покинути секту

Держава сьогодні мало чим може допомогти жертві тоталітарного культу. Навіть майно, відписане секті, вже не повернеш, бо угода формально правильна. Про це розповіла юрист Оксана Волох з міського Центру правової допомоги. Не потрапити до тенет культу легше, ніж з них вибратись, поділилась досвідом правник.

До секти найчастіше потрапляють люди, які відчувають себе чужими у власному оточенні: в родині, навчальному закладі та інших соціумах — їх «не розуміють», «не сприймають». І людина йде туди, де її «приймають такою, як є», наголосив Дмитро Калінін, громадський радник Центру. Жертвами культу стають жертви домашнього насильства, буллінгу – невпевнені в собі одинаки.

Щоб не потрапити до тенет культу, наголосили тренери, треба вести більш  суспільно активне життя. Не цуратись громадських справ – тоді знайдуться однодумці та товариші по спільній справі.

Аби вибратись із секти, варто не лишатись із нею наодинці. Знову ж таки, шукати спільників, порадив радник: звертатись до дорослих, до органів влади, громадських організацій, об’єднуватись з іншими жертвами деструктивних культів.

Школярі протягом години не заглядали в свої гаджети. Кидали репліки, відповідали на питання тренерів. Під кінець зустрічі почали задавати питання: наприклад, чи можна Аль-Каіду вважати сектою? Або таке: чи вважатиметься людина, яка воювала на стороні добра, але вбивала, вбивцею і злочинцем?