Проблема «чорних лісорубів» в околицях Кам’янського: нема тіла – нема діла

Проблема «чорних лісорубів» в околицях Кам’янського: нема тіла – нема діла

Замалий для карного злочину збиток від незаконної вирубки дерев – причина, з якої браконьєрів не можуть притягти до кримінальної відповідальності. Хоча, як виявилось, Верховний Суд України ще восени виніс постанову, яка захищає право рослин на захист.

Автор: Валентин Фіголь

Епізод, про який піде мова – один з багатьох схожих. Аналогічна ситуація повторюється скрізь на теренах України, де ростуть дерева,.

Десь із місяць тому між Кам’янським та Єлізаветівкою, на території Кам’янського державного лісового господарства, поблизу лівобережних очисних споруд «Міськводоканалу», поліція затримала групу чоловіків, які незаконно пиляли дерева.

Та згодом поліція закрила кримінальне провадження через те, що розмір збитків замалий для того, щоб скоєне вважалось кримінальним злочином.  Жодних процесуальних документів про перебіг розслідування до лісгоспу не надійшло, повідомив Іван Яровий, директор підприємства, яке зазнало збитків від «чорних лісорубів».

Незначні збитки або невизначені збитки, коли не вдається знайти балансоутримувача спиляних дерев – часта причина закриття кримінальних проваджень за фактами незаконної вирубки дерев. Але, виявляється, ще у жовтні 2019 року Верховний Суд  прийняв Постанову про те, що для настання відповідальності за ч.3 ст.246 КК (незаконна порубка лісу) заподіяння істотної шкоди не має значення, головним є місце скоєння злочину. Такий висновок зробив ВС в постанові №555/551/17, текст якої друкує «Закон і Бізнес»:

«Отже, суд дійшов правильного висновку про те, що для настання кримінальної відповідальності за злочин, у скоєнні якого визнані винуватими Особа 1 та Особа 2, заподіяння істотної шкоди не має значення, а головним є місце скоєння злочину, а саме — територія природно-заповідного фонду», – написано в Постанові ВСУ.

Ця Постанова може істотно допомогти правникам, які займатимуться справами «чорних лісорубів». А також може заохотити владу розвивати природно-заповідний фонд, долучаючи до нього існуючі території без визначеного статусу.