Анатомія самоврядування: нерви, честь та совість Кам’янського

В рік очікуваних виборів до органів місцевого самоврядування «Пильний погляд» спробує зрозуміло пояснити, як працює міське самоврядування в Кам’янському. Щоб потенційні виборці могли розібратись: що саме робитимуть люди, яких мешканці обирають керувати життєдіяльністю міста.

Що робить міська рада та її депутати? З цим виборцям допоміг розібратись Олександр Залевський, секретар міськради Кам’янського від ВО «Свобода».

Автор: Валентин Фіголь.

Про сигнали та реакцію

Діяльність міської ради, її депутатів та виконавчих органів регламентується Законами України, зокрема «Про міське самоврядування в Україні», «Про статус депутатів місцевих рад», а також в Регламенті міської ради Кам’янського.

Традиційний прес-брифінг О.Залевського по завершенні сесії міськради

Міськрада з 42 депутатів з листопада 2015 року провела 39 сесій і ухвалила 1816 рішень. Рішення міськради – це як закони, за якими працює міське господарство, або організм міста.

Своїми словами роботу міської ради можна описати приблизно так: депутати міськради – це нерви населеного пункту. Вони постійно вивчають життя в місті, отримують сигнали про те, що відбувається в загальному середовищі існування мешканців.

Сигнали нерв-депутат отримує від мешканців-виборців, які звертаються зі своїми проблемами чи звертають увагу керівників на якісь негаразди.

Сигнали депутат отримує і від виконавчих органів самоврядування. Наприклад, у вигляді відповіді директора комунального підприємства на звернення депутата. Або у вигляді доповіді директора департаменту на засіданні постійної депутатської комісії ради.

Сигнал збуджує депутата, і він несе його до центральної нервової системи, до мозку міста – міської ради. Максимум, що може зробити депутат міськради – винести свій сигнал на розгляд сесії міськради. Сесія – це такий брейнштормінг, коли всі нерви збираються в одному місці і реагують на сигнали натисканням кнопок.

Депутати натисканням кнопки підтримують або не підтримують проект рішення проблеми, запропонований виконавчими органами. Наприклад, депутати отримали сигнал про незадовільну роботу транспорту. Виконавчі органи – профільне управління, економісти, фінансисти, юристи, підготували варіант реакції: розвивати комунальний пасажирський транспорт, купляючи автобуси. Мозок-міськрада погодився з пропозицією виконавчих органів і доручив їм купувати автобуси й розвивати комунальний автопарк, щоб поліпшити роботу пасажирського транспорту. Так і в організмі: мозок отримав сигнал про голод і дав команду купити піццу. А міг би купити батончик або йогурт, шаурму…

Звичайно, життя набагато багатше на варіанти, ніж описана схема. Депутати мають набагато більше ініціативи, ніж просто передавання сигналів з периферії до центру і реакція у вигляді натискання кнопок. Депутати – це, передусім, люди. Вони десь живуть, працюють або не працюють, мають якісь переконання чи партійну дисципліну, якісь зобов’язання, інтереси, моральні принципи (у везунчиків це все одне й те ж)… Тому схему роботи міської ради та її депутатів , уподібнену діяльності нервової системи людського організму, слід сприймати з поправкою на «людський фактор» кожного нерва.

Сила депутатів – у більшості

Можливо, аналогія з анатомією та поправка на «людський фактор» стануть зрозумілішими завдяки особистим поясненням пана секретаря міськради. Посаду О. Залевського можна порівняти з нервовим центром, який контролює канали зв’язку між нервовою системою та виконавчими органами й іншими джерелами сигналів. Секретар міськради, зокрема, збирає докупи проекти рішень міськради. Секретар міськради Кам’янського Олександр Залевський також опікується службами у справах дітей, зовнішньої реклами, держреєстрації, міськими архівом та відділом інформаційних технологій.

— ПП: В чому сила депутата міської ради? Що він може?

— О.Залевський: Сила – це більшість, яка підтримує проект рішення або ні. Депутат може підняти питання на самий верх державної влади. Але рішення приймає більшість. Депутат може контролювати виконання рішення. Але рішення про реакцію на результати контролю прийматиме більшість.

— В чому майстерність депутата?

— В пошуках розумного законного компромісу. Наприклад: неможливо одночасно фінансувати всі необхідні дорожньо-ремонтні роботи і треба зважитись, звідки починати. Або місцеві податки та збори. З одного боку, це гроші на дороги та школи, з іншого – тиск на малий та середній бізнес…

Депутат – не «рішала»! Всі питання життєдіяльності міста мають вирішуватись законно.  Або міняти закони, якщо не працюють. 

Встановлення лавок, ремонт будинків не є основною роботою депутата. Але налагодження роботи всього механізму міської ради, який би дозволяв в т.ч. і встановлювати лавки, гойдалки, ремонтувати будинки…

— В чому слабкість депутата?

— В поганому зв’язку з виборцями. Якщо тебе не розуміють – тебе не підтримають. Треба виховувати – і депутатів, і виборців, з самого малечку привчати до відповідальності. З побуту: сміття викидати до урни, берегти громадські гойдалки… Тому такі важливі питання про виховання дітей, освіту та культуру.

— Ваша оцінка нового виборчого закону?

— Партійна система ефективна на державному рівні, де існує певна вертикаль влади. А на місцевому рівні краще мажоритарна система, коли депутат обирається звідти, де мешкає, від своїх сусідів. Саме так записано в програмі «Свободи».

Нові розміри застави для кандидатів – захмарні. Партіям без значних фінансових ресурсів буде важко назбирати понад триста тисяч гривень (по нашому місту) за список  до міської ради. Щоб достукатись до виборця, потрібні ресурси. Отже, вибори перетворюються на конкурс бізнес-проектів між олігархами.

— Ваші враження від роботи в органах міського самоврядування.

— Дякую долі за безцінний досвід. Я розумію: неможливо зробити революцію в окремо взятому місті. Бо ми живемо в системі непростих взаємозв’язків, яка утворювалась багато часу. Та зміни відбуваються саме завдяки зусиллям кожного з нас.

— Як збільшити ефективність міського самоврядування?

— Працювати над прозорістю роботи, залучати громаду міста до плідної співпраці та контролю. Хочеться досягти того, щоб люди цікавилися і розумілися на процесах самоуправління. Наприклад у побуті: культурна, вихована людина не ламатиме громадські гойдалки і вимагатиме певної якості ремонту дороги.