День пам’яті Голодомору відзначають в Кам’янському

День пам’яті Голодомору відзначають в Кам’янському

Поки готуємось зустрічати наслідки економічної кризи, теза «скоро буде голод» стає все більш модною в інформаційному просторі. Сьогоднішня дата – привід нагадати українцям, що справжній голод починається, коли державна влада забирає в населення їжу, та ще й називає це економічними реформами.

Автор: Валентин Фіголь.

Економічна реформа на селі

«Ці сторінки нашої історії завжди будуть одними з найстрашніших та найжорстокіших. Адже тоді, радянська влада зробила все, аби знищити українців, і обрала для цього один із найбезжалісніших способів – голод.

Голодомор був наслідком не якогось стихійного лиха, а свідомими діями тоталітарного режиму, вказівок з центру та слухняного виконання на місцях», – нагадала в своєму звернення на честь Голодомору 1931-33 років секретар Кам’янської міської ради Наталія Ктитарова.

Метою радянського керівництва у кінці 20-х – на початку 30-х років
ХХ ст. стало радикальне соціально-економічне перетворення села та формування нового соціального прошарку – колгоспного селянства. Суцільна колективізація та «ліквідація куркульства як класу», крім політичних завдань, була задумана ще й з економічних міркувань. ЦК ВКП (б) поставив за мету переселення великих мас населення у віддалені місцевості для розвитку тих чи інших виробництв. А хліб, який селяни мали здавати державі, був валютою, необхідною владі для розвитку індустрії. Так про причини Голодомору розповідають історики та архівісти Кам’янського.

До кінця літа 1931 року хлібозаготівлі, які масово розгорнулися по всій країні, почали давати збої: знизилося надходження зернових. Через неврожаї у східних районах СРСР особливо суворому обкладанню піддали Україну. Тисячі колгоспів залишались повністю без кормів і майже без насіння. Незважаючи на дуже посередній урожай (69 млн.т), під час заготівлі була вилучена рекордна кількість зерна (22,8 млн.т), з них 5 млн.т пішли на експорт в обмін на техніку. Насильне вилучання однієї третини (а в деяких колгоспах до 80%) збіжжя могло лише дезорганізувати сільськогосподарське виробництво.

Для порівняння, під час НЕПу (20-ті роки) селяни продавали всього від 15 до 20% урожаю, залишаючи 12-15% на насіння, 25-30% – на корм худобі, а інші 30-35% – для власного споживання. Щоб позбавити колгоспників можливості здобувати продовольство поза державними каналами, у 1930 році приватну торгівлю було заборонено, а ринки закрито (вони відновили свою роботу лише в травні
1932 року).

Свої забирали у своїх

На початку 30-х років  ХХ ст. наше місто, як оце зараз, було райцентром. До складу Кам’янського району Дніпропетровської області входило 15 сільрад, в тому числі Аульська, Ганно-Зачатівська, Криничанська,  Романківська,  Семенівська, Тритузнянська та інщі, які об’єднували по декілька населених пунктів і підпорядковувались Кам’янській міській раді робітничих, селянських та червоноармійських депутатів.

План хлібозаготівлі по Кам’янській райраді на 1932 рік становив 13443 центнерів зерна.

Хлібозаготівлею займались продзагони, сформовані з робітників міста, комсомольців, сільських активістів.

Рішенням бюро обкому КП(б)У (протокол №26 від 23.12.1932р.) колгоспи, які не виконували  плану хлібозаготівлі, заносились на «чорні дошки».

«Забирала все влада. До того доходило, що зі столу забирали з горщиків. У мене каша стояла – дитину малу кормила, так узяли і ту кашу… Ходили масовики, члени партії й комсомольці. Як ти член партії, тобі государство довіряє, можеш забирати хліб. Заходять у хату і питають: «Признавайтесь, хліб є?» Лізуть кругом, шукають на городі, по сараях, погрібах, по діжках – шукають хліб. Менше трьох не ходили, вони тоже боялися…

Мій дядько зробив перестєнок з дощок, засипав туди кукурузки, обклеїв шпалярами, так все одно найшли…» – цитують історики фрагменті зі спогадів Ксенії Ткач, 1912 року народження.

Назрівав і ставав неминучим конфлікт між селянами, що йшли на всілякі прийоми заради збереження частини врожаю, з одного боку, і владою, зобов’язаною будь-якою ціною виконати план хлібозаготівлі, – з іншого. Заготівлі 1932 року протікала дуже повільно. З початком нових жнив селяни, часто в змові зі своїми керівниками, прагнули приховати все, що тільки можна.

«Якийсь чоловік схопив щось із їжі і почав тікати, запихаючи до рота схоплене та жадібно ковтаючи, а його наздогнали дядьки та звалили, та били. В мне і досі у голові звуки: бух-бух, що було чути від ударів з пухкого від голодування тіла», – згадує події того часу Алла Горбас, землячка 1928 року народження.

7 серпня 1932 року був виданий закон, що дозволив  засуджувати до висилки терміном до 10 років за збиток, нанесений колгоспу (закон «про п’ять колосків», за яким засуджували за збір  колосків навіть дітей). У телеграмі Секретаря ЦК КП(б)У С.В.Косіора чітко окреслений механізм протидії селянському опору хлібозаготівлі: «В единоличном секторе требует населения этим элементам меткого, решительного и быстрого удара. Для этого прежде всего необходимо:

а) выбор и серьезная подготовка наиболее значительных дел, могущих иметь серьезное значение для достижения перелома в хлебозаготовках для всего района или группы сёл и колхозов;

б) быстрый разбор этих дел и быстрое приведение приговоров в исполнение…»

Перша хвиля голоду прокотилася по Україні восени 1932 року. В результаті насильницької хлібозаготівлі напередодні зими 1932-1933 років селяни залишились без хліба.

В інформаційному зведенні обкому від 4 березня 1933 року повідомлялось, що в 31 районі Дніпропетровської області зафіксовано понад 5000 фактів голоду.

Люди виживали, як могли. Готували їжу з того, що могли знайти (фото страв Голодомору від Вікторії Падалко) збирали більш-менш їстівні рослини, полювали на птахів, їли собак та кішок. Траплялось, що люди їли людей…

Мешканцям Кам’янського було значно легше, бо в містах функціонувала карткова система постачання в крамницях – за місцем проживання чи роботи. Так, до роздрібної торгової мережі Кам’янського на 1933 рік входили 1 універмаг, 61 крамниця, 107 палаток та лотків, працювало 3 ринки. Робітники харчувались в заводських їдальнях та на фабриці-кухні, де лікарі проводили з ними санітарно-просвітницьку роботу. Крім того, сім’ї робітників вирощували городину (в місті в 1933 році було зайнято під городами 30,8% землі від загальноміської площі.

Історія має вчити

Голод в українському селі замовчувався радянським урядом (на відміну від 1921 року, коли влада звернулась по міжнародну допомогу). Відомості про масовий голод приховувались навіть всередині країни. Достатньо прочитати бадьору фразу з радіопрограми Кам’янської міської ради із запрошенням на урочистий пленум, присвячений 15-й річниці Червоної Армії: «…Підготовка до ювілею РСЧА повинна пройти під гаслом реалізації вирішень останніх пленумів ЦК ВКП(б) та ЦК КП(б)У щодо здійснення завдань 1933 р., найкращої організації роботи в сільському господарстві, успішної підготовки до 4-ї більшовицької сівби. Розгорніть бойову організаторську роботу коло найскорішого виконання завдань збору та засипання насіньових фондів…». До речі, у найбільш потерпілих районах військові загони стежили за тим, щоб селяни не залишали свої села.

«Без глибокого осмислення трагічного періоду 30-х років XX століття нам тяжко зрозуміти проблеми нинішньої незалежної України та відшукати шляхи розв’язання цих проблем. Український народ, зокрема сучасна і майбутня молодь, мусить знати правдиву історію України, щоб подібна трагедія не повторювалась ніколи», – впевнені архівісти Кам’янського.

27 листопада у Кам’янському відбулася церемонія покладання квітів до пам’ятного знака жертвам Голодомору 1932-1933 років за участю представників міського самоврядування.

«Святий обов’язок кожного з нас ‑ зробити все, щоб подібні злочини ніколи не повторилися, щоб пам’ять про заморених голодом та закатованих людей передавалась з покоління в покоління», – звернувся до мешканців міста Андрій Білоусов, міський голова Кам’янського.

По завершенню церемонії бажаючі завітали до музею на виставку «Голоси непочутих. Пам’яті жертв Голодомору 1932-1933», де експоновані документи, фото та спогади наших земляків, починаючи з подій, які передували голодомору і до кінця 33 року.

Виставка працюватиме до середини грудня, тож фахівці музею історії Кам’янського запрошують відвідати її.

Нагадаємо, що 28 листопада о 16-й годині усі бажаючі кам’янчани можуть долучитись до всеукраїнської акції «Запали свічку», під час якої традиційно  українці запалюють свічки на підвіконнях своїх осель.