По дві нові школи на рік будували в радянському Дніпродзержинську
Про «бебі-бум» та масове будівництво шкіл і дитсадків у 30-ті роки минулого сторіччя згадували краєзнавці Кам’янського на засіданні свого клубу 12 лютого.
Автор: Валентин Фіголь.
На початку 30-х років 20 століття в Кам’янському відчувався катастрофічний брак шкіл та дитячих садків, розповів краєзнавцям активний член клубу Дмитро Кубанов.
Місто (ще до перейменування в Дніпродзержинськ 1 лютого 1936 року) швидко розросталось завдяки індустріалізації. В 30-ті почалось будівництво азотно-тукового заводу (заводу азотних добрив, нині ДніпроАзот), до міста з’їзжались в пошуках їжі мешканці довколишніх сіл, збідовані та заморені голодом початку 30-х.
Люди оселялись в землянках та бараках, мешкали без будь яких комунальних вигод (в сучасному розумінні). Родини з малими дітьми жили в загальних приміщеннях або в виритих на схилі норах-землянках, де взимку грілись, обліпивши собою грубку.
Шкіл та дитячих садків катастрофічно не вистачало. В школах тоді вчились в 2 або й 3 зміни.
В середині 30-х років в СРСР почалось масове будівництво шкіл та дитячих садків.
Школи будувались як за індивідуальними, так і за типовими проектами. Були архітектори, які спеціалізувались за проектами дитячих закладів. Наприклад, в нашому місті збудовано кілька об’єктів за проектами київського архітектора Недопаки. Він виїхав з СРСР разом з відступаючими в 1943 році німцями і потім працював за кордоном, відзначившись будівлею церкви в Касабланці.
Будівлі шкіл мали, за вимогами радянських ідеологів, виховувати в дітей естетичний смак та потяг до знань.
Тоді в школах не будували спортивних зал – хіба що як виняток, розкіш. Зате проекти передбачали квартиру директора закладу та кабінет лікаря.
Також біля шкіл влаштовували садочки, де учні вирощували овочі та фрукти для шкільних їдалень, додала екскурсовод Любов Алексієвська.
В 1934 році в місті було збудовано школи №6 на Гімназичному проспекті та №15 на вулиці Лікарняній – у дворі цієї школи влітку 1941 року німецькими окупантами було розстріляно групу мешканців Дніпродзержинська.
Масове будівництво дитячих закладів в Кам’янському почалось в 1935 році. Одночасно будувались заклади як в центрі міста, так і в селищі робітників-хіміків на Соцмісті. Так, першими виникли школа №16 на нинішньому проспекті Шевченко та школа №14 на Соцмісті, де зараз розташовано офісний центр.
За 5 років в місті було збудовано десяток шкіл на 400-900 учнів кожна. Швидкість будівництва була ознакою того часу, зауважив Д. Кубанов. Так, школу №18 (нині офісний центр «Меркурій» на проспекті Аношкіна) було збудовано за 2 місяці…
Не всі школи того часу простояли довго. Будівля школи №23, наприклад, тріснула в 60-ті роки так, що її знесли, а на тому місці в 1979 році постала нова школа з тим самим номером.
Будівлі шкіл, за задумом авторів проектів, ставали архітектурними домінантами навколишніх районів – об’єктами, які задавали тон архітектурного стилю.
Щодо дитячих садків, то їх масовому будівництву передувала постанова радянського уряду 1936 року про заборону абортів та підтримку народжуваності.
Найстаріший діючий дитсадок в місті – на вулиці Короленківській, було зведено саме в цей період.
До 1940 року в Дніпродзержинську було збудовано приблизно десяток дитячих садків, на 50-80 дітей кожен.
Деякі з дитячих закладів, збудованих майже 8 десятків років тому, діють і досі – як школа №5 на проспекті Свободи, що наразі ремонтується.
Деякі з будівель змінили власників та призначення: в одних зараз розташовано державні чи міські структури, інші стали приватною власністю.
