Піски – від села до міста Кам’янського

Піски – від села до міста Кам’янського

Через Піски – старий і занедбаний район міста Кам’янське, околицю колишнього села Кам’янське –  пролягав шлях екскурсії 13 листопада.

Автор: Валентин Фіголь.

Чергову екскурсію Кам’янським влаштувала для охочих екскурсовод, краєзнавець та літератор Любов Алексієвська.

Цього разу маршрут екскурсі пролягав на Піски – так, з наголосом на першому складі, називається район на північ від залізничного мосту біля колишньої амбулаторії Кам’янського (територія міської психіатричної лікарні) і аж до берега Дніпра, до річкового порту та території колишнього ДМК. «Звідси починалось Кам’янське», – зауважила екскурсовод.

Піски - від села до міста Кам’янського - ФОТО

Цей район – перша відома ще з 18-го століття забудова села Кам’янського, розповіла Л. Алексієвська. Пісками він називався через піщаний грунт та великі намиви піску біля берега Дніпра.

Подорож почалася з району вулиці Вокзальної – з оглядин колишніх будівель ОРСу ДМК ( ОРС – отдел рабочего снабжения – відділ робітничого постачання українською). Такі відділи були на великих радянських підприємствах для забезпечення робітників продуктами харчування та товарами народного споживання.

Піски - від села до міста Кам’янського - ФОТО

Далі екскурсія завітала на залізничну станцію «Тритузна». Колись це була значна вузлова вантажна станція, тут був розташований завод по виготовленню шпал для залізниці. Навколо жили люди – більше півсотні приватних садиб.

Сьогодні станція продовжує виконувати функції вузлової. Але житла навколо майже не залишилось – люди давно почали покидати Піски як неперспективний район. Адже тут немає каналізації, і трапляються повені, особливо навесні.

Піски - від села до міста Кам’янського - ФОТО
Один з вцілілих робітничих бараків на Пісках

Екскурсанти відвідали одну з вцілілих осель поряд зі станцією. Тут росте стара тополя, яка може бути приблизно ровесницею станції «Тритузної», відкритої в 1884 році. Краєзнавці поміряли товщину стовбура – близько 4 з половиною метрів.

Перейшовши залізничні колії, екскурсія заглибилась у житлові квартали Пісок. Тут є лише приватна забудова. Багато садиб спорожніли та заросли чагарником: подекуди з хащів визирають руїни хат та рештки парканів.

Колись на Пісках були школа, крамниця, парочка пивбарів, серед яких – славнозвісна «Шайба» на початку колишньої вулиці Корчевського…

Вцілілі, обжиті помешкання – за високими парканами, зі сторожовими собаками…

Піски - від села до міста Кам’янського - ФОТО
Стежка, яка веде крізь хащі до покинутого стадіону “Комсомолець”

Пройшовши колишньою вулицею Корчевського через діючий залізничний переїзд, та, перетнувши містком балку, яка тягнеться в бік річкового порту, екскурсія поринула в густі зарості, які тягнуться аж до забутого стадіону «Комсомолець».

Балку цю екскурсовод називає Вовче горло – мовляв, тут колись вили вовки. Однак автору доводилось чути від старожилів цього району іншу назву балки – Вовче гирло. Гирло – це місце, де маленький водний потік впадає в більший. Балкою дзюрчить струмок, який впадає в Дніпро біля річпорту.

Колись у Вовче гирло заходили баржі, розповіла пані Алексієвська. На Пісках, в провулку Фруктовому, 75, знаходиться руїна колишнього пивного заводу. До революції 1917 року заводом володів німець Дюмлер. Пиво виготовлялось і розливалось в пляшки та діжки просто тут, і розвозилось баржами до споживачів в Єкатеринослав і далі.

Піски - від села до міста Кам’янського - ФОТО
Завод Дюмлера

Вже за новіших часів в покинутій будівлі мешкала родина відомого місцевого художника Володимира Жугана – корифея «індустріального романтизму» в радянському живописі. В. Жуган із задоволенням писав індустріальні пейзажі Дніпродзержинська. Він помер в 2007 році, до останнього ходив на етюди, замальовуючи пейзажі рідного міста.

Зараз будівля пивзаводу стоїть пусткою, мальовничо заростаючи диким хмелем.

Екскурсанти пройшли колишньою вулицею Радянською, де стоїть будинок-майстерня художника Жугана. Він, до речі, теж називав балку на Пісках Вовчим гирлом.

Все, що побачили екскурсанти на Пісках – рештки минулих часів. Весь район потроху перетворюється на своєрідний музей під відкритим небом – зі своїми таємницями та відкриттями.

Піски - від села до міста Кам’янського - ФОТО
На згадку про перейменування

Наприклад, в одній зі старих хаток, де мешкали родичі відомого лікаря Олександра Мостіпана, було знайдено в сінях старовинну ікону. Нащадки власника віддали ікону до православного Свято-Миколаївського кафедрального собору. І клірики спеціально для цієї ікони збудували новий хрестильний храм в північній частині Соборного майдану.

Біля покинутих колишніх робітничих бараків екскурсія вздріла ще одну старезну тополю з товщиною стовбура 4,3 метри. Старі дерева, зауважила екскурсовод – теж історія міста.

Зарослими, плутаними вуличками пішоходи вибрались до колишнього клубу ГРЕС – першої електростанції Дніпродзержинська. Сьогодні електростанція називається ДДТЕЦ і виробляє теплову енергію для правобережної частини Кам’янського (як побічний продукт енергогенерації).

Піски - від села до міста Кам’янського - ФОТО
Клуб ДДРГЕС

Клуб ГРЕС стоїть покинутий і поступово руйнується.

Після ДДТЕЦ екскурсія попрямувала залізничним містком понад коліями, що ведуть в боки ДМК та Тритузної. Внизу, під мостом, окрім залізниці, можна було побачити дахи колишніх льодівень. Це були напавпідвали, в яких зберігався лід, який використовували для охолодження харчів – холодильників тоді не було. Найбільшим холодильником старого Кам’янського назвала споруду екскурсовод.

Піски - від села до міста Кам’янського - ФОТО
Колишні льодовні біля вулиці Вокзальної

Ще в 50-ті роки минулого століття діти тягали звідти лід. Насипали його в бідони чи відра і продавали влітку на базарі холодну воду склянками – такий був бізнес.

Залізничний міст через колії в бік колишнього ДМК має три сотні сходинок і є одним з улюблених місць романтичних прогулянок місцевих мешканців. Мешканці залюбки лишають на конструкціях мосту якісь коментарі до прогулянки чи свого емоційного стану.

Піски - від села до міста Кам’янського - ФОТО
Залізничний міст з Пісок на вулицю Вокзальну

Перейшовши міст, екскурсанти повернулись на вулицю Вокзальну, з якої і починали подорож – тільки в районі першої міської лікарні.