Зустріч з творчістю «аристократів» української літератури відбулась в Кам’янському

Зустріч з творчістю «аристократів» української літератури відбулась в Кам’янському

Автор: Валентин Фіголь.

Зустріччю з творчістю Євгена Маланюка та Оксани Лятуринської, яких називають «аристократами» української літератури, відзначили Міжнародний День поезії в Кам’янському на черговому засіданні клубу «СвітоГЛЯД».

Чергова зустріч поціновувачів високого слова відбулась в стінах бібліотеки на проспекті Шевченка. Поетичними постатями світового масштабу «світоглядовці» обрали видатних українців Евгена Маланюка й Оксану Лятуринську, яких ще називають «імператором залізних строф» і «княгинею української поезії». Тож не випадкова і назва заходу: «Вечір княжої поезії».

«На жаль, мусимо констатувати сумний факт: якщо про Маланюка відвідувачі заходу мали уяву, то постать Оксани Лятуринської була для них повною таємницею», – зауважив Максим Дорофеєв, голова клубу «СвітоГЛЯД».

Учасниця літературного клубу, молода вчителька Христина Лондарь розповіла зібранню деталі непростої біографії й тяжкої долі української поетеси. Необхідно зазначити, що Лятуринська набула слави не лише як стильний майстер слова, але і як скульптор, маляр, писанкар і блискучий перекладач – володіла сімома мовами!

Декламувалися вірші Лятуринської, демонструвалися поетичні збірки, обговорювалися певні яскраві епізоди дружби та поваги між Лятуринською і Маланюком та іншими представниками «вісниківського» грона письменників і поетів 20-40 рр. XX ст.

Окремо було приділено час про вплив поета Юрія Дарагана на творчість і Лятуринської – більшою мірою, і на поезії й світогляд Маланюка. Пані Христина зауважила: «Оксану Лятуринську дійсно слід вважати княгинею або княжною української поезії, бо Маланюк сказав дуже влучно – якби княгиня Ольга чи Ярославна писали вірші, то це були б вірші Оксани Лятуринської».

Про «імператора залізних строф» Евгена Маланюка можна було і говорити, і слухати нескінченно, визнали учасники зустрічі. «Невичерпність його генія і таланту, глибина та ідеологічне підґрунтя його таке потужне, що авдиторія мимоволі відчула той нерв, той ядерний реактор, який запрацював на повну потужність, коли почали лунати вірші-заклики, поезії-атаки, смисли-наступи», – резюмував М. Дорофеєв. Про одвічного ворога – Москву, про «шатость малоросійську», про силу і слабкість української нації, про Посланіє до усіх нас і про Альбатроса-провідника чи Поета, що має літати серед богів, а не вештатися поміж сірих і ніяких істот говорили в його поезіях.

Пані Валентина Полонська розповіла товариству і про непересічне життя поета, і про єдину любов і декількох «славних жон» митця, і про духовний зв’язок видатного Дмитра Донцова й Евгена Маланюка, про спільну роботу у «Віснику» і на чужині.

Центр імені Дмитра Донцова (Дніпро) спеціально для заходу надав зі своїх архівів книжкові збірки Маланюка і Лятуринської, які були придбані в різні часи або у приватних колекціонерів, або аукціонах спеціально для досліджень творчої спадщини великих українців. Книги унікальні й раритетні, які були видані в період 30-80 рр. XX на чужині, немов німий докір до сучасників – де нові видання Маланюка? А де збірки Лятуринської?

На жаль, визнали члени та гості літклубу, важко рухати видавничого літературного воза в сучасній Україні – кожен рік «не на часі», а під час війни хіба до Маланюка? А виявляється, що саме під час кровопролитної війни з одвічним ворогом хочеться читати якраз «кривавих шляхів апостола», бо його Слово – це набої, які дають відповідь, за яку Україну воюють наші хлопці та дівчата.

«Маланюковий заряд енергії здатен заряджати генератори, які дають світло і тепло, бо він є тим Сонцем, що сяє і є дороговказом для вже декількох поколінь, – констатував пан Максим. – Він вчить не лише красі та добру, але й проповідує культ Меча, що буде спочатку захищати, а потім і карати ворогів!»

Завершили захід, присвячений Міжнародному Дню поезії, сюрпризом – приємним сюрпризом. Публічно привітали королеву української поезії Ліну Костенко з її черговими уродинами й ще раз підкреслили її значення для України – жінка-епоха, душа і ген українців! Із задоволенням продекламували її поезії, щоби зрозуміти та усвідомити – наша королева продовжує правити!

Спочатку було Слово, говорили учасники зустрічі. Поетичне слово Маланюка, Лятуринської, Костенко – це слово Любові і Сили українського народу. І під час війни воно залишається нашим оберегом від усілякої нечисті, яку, звичайно, ми скоро здолаємо!