Лікування тваринами: не мала баба клопоту та й болячок не мала…

Авторка: Ірина Уварова.

… На Закарпатті до програми реабілітації військових пів року тому включили іпотерапію – лікування за допомогою коней. Кажуть, діє ефективніше за будь-які ліки, але розвинути програму, зміцнивши базу, досить поки не вдається. За думкою фахівців, саме іпотерапія має перспективу у становленні програми.

Батьки дітей-переселенців, які проходили іпотерапію, задоволені такою реабілітацією. Кажуть, коні дуже добре впливають на дітей. Олена Кондратенко, донедавна мешканка Донецька, відзначає позитивні зміни у поведінці своїх дітей, а також у їх психоемоційному стані.

Коновод кінно-спортивної школи з Ужгорода Олександра Деяк пояснює: під час катання на конях відбувається обмін енергетикою між людиною і твариною. А ще люди відволікаються від своїх переживань і перемикають увагу, піклуючись про тварину, беручи на себе відповідальність за неї. Олександра розповіла, що така терапія для людини, яка пережила стрес, є найкращим заспокійливим: «Люди частіше за все переживають стрес через людський фактор й тому втрачають довіру до людей. До тварин люди не втрачають довіри й вони заспокоюються поруч із кіньми. Коні мають дуже сильний заспокійливий ефект. Тобто навіть якщо людина постраждала в якій-небудь катастрофі, або на війні, вона не відчуває небезпеки поруч із твариною. Тварина сама залишається спокійною і заспокоює своєю енергетикою людину».

… Для дітей із сімей переселенців започаткували у Києві безліч програм лікування тваринами. Найбільш дієвою виявилася робота із собаками. При цьому, діти вибирали домашніх улюбленців самі у міських притулках. До речі, зверніть увагу – майже всі переселенці, вибираючись з обпалених війною помешкань, забирали з собою домашніх вихованців. І це попри брак місць у транспорті, незручності, пов’язані з пошуком житла. То й домашні тварини відповідали щирою любов’ю, нагадували про домівку, створювали душевний комфорт.

… «У нас на фронті був дивний собака, – розповідає військовий ветеран Сергій Сюмак. – Він прибіг звідкілясь сам, хазяйновито оселився в окопі, але деякий час був відлюдкуватим, довго звикав до запаху зброї, гучних команд, до рук якийсь час не давався. Тож навіть спочатку і клички у нього не було. А згодом ми звернули увагу на дивну річ: за якісь секунди до обстрілу наш пес безпомилково кидався до окопу і тривожним гавкотінням попереджував про небезпеку. Ми стали до цього прислухатись, і думаю, таким чином наш собака врятував не одне життя. Першим з ним подружився я, заслуживши позивний «психолог». А собаку назвали Братиком. Коли йшли на ротацію, Братика забрав із собою один з побратимів».

… Свого часу пощастило мені познайомитися з першим у місті досвідом організації дитячого будинку сімейного типу родини Головіних. У цьому досвіді (підкреслюю – першому) що було важливим? Не очікуючи нічиєї допомоги, приймальні батьки десяти дітей – професійні будівельники, відремонтували виділене їм житло, і таким же чином самостійно вирішували й надалі всі питання, найважливішим з яких була соціальна адаптація дітей. У помешканні Головіних панував затишок – це при трьох холодильниках, дванадцяти ліжках, спортивних тренажерах різного типу. – Головне тут – любов, – ділилися досвідом Головіни. – З боку батьків – зрозуміло, а як виховати любов та злагоду у дітей з нелегким життєвим досвідом. Тож вирішили, що у кожного буде свій домашній улюбленець. Кого тільки не було у великій родині: собаки, коти, папуги, морська свинка. І діяло!

… Пам’ятаю майже анекдотичний випадок під час інтерв’ю з одним з керівників нашого вагонобудівного заводу. Після ремонту в його кабінеті (і за його проханням) встановили великий акваріум якраз навпроти столу. А розмістили там помічники дивних рибок, схожих за виглядом на невеликих чорних акул. І от під час інтерв’ю керівник різко перервав бесіду фразою: о, я на решті зрозумів причину свого роздратування! Показав на акваріум, я озирнулась, а там чотири акули втупились в очі директорові ворожими поглядами. Наступного дня акваріум переставили до приймальні, і кажуть, на всьому заводі настрій налагодився.

… Колишній військовий та екскерівник відомого у свій час громадського об’єднання дайверів Анатолій Дмитрюк завжди охоче розповідав про часи своєї додаткової роботи у дельфінарії Дніпра. На початку існування дельфінарій мав лише розважальне призначення, але потім його стали використовувати дитячі психологи для лікування дітей з ДЦП. – Бачити як батьки заводять дітей до басейну, переодягають, умовляють зануритись у воду, було важко, – розповідав Анатолій. – Та ледве діти торкалися дельфінів, картина змінювалася на очах. Діти буквально оживали, починали рухатись вільно, сміялися, гралися, як дельфіни.

… Ви звертали увагу, що всі кошатники, собачники – люди доволі оптимістичні, завжди мають, про що побалакати та серйозно стверджують як догмат, що присутність домашніх улюбленців лікує від всіх болячок, а найбільш – від депресій, стресових ситуацій. Тут прикладів – аж занадто, у кожного є свій з обов’язковим підтвердженням ефекту лікування тваринами. І не треба казати, що цей факт науково не підтверджений. Існує вже навіть назва: пет-терапія – лікування тваринами. У соцмережах пишуть, що аеропорт в США найняв кота, щоб той заспокоював пасажирів. Кіт прогулюється у жилетці з написом: «Погладь мене» й допомагає пасажирам подолати стрес від перельотів. У нього з’явилися колеги – декілька собак, кролик та порося… Назва «pet» з англійської перекладається, як «улюблена тварина», «домашній улюбленець».

Для позначення цього напряму так само використовують термін анімалотерапія і зоотерапія. Цей напрямок терапії активно став розвиватися в 60-х роках XX століття в США і звідти почав поширюватися по всьому світу. Одна з різновидів зоотерапії під назвою каністерапія – лікування дорослих і дітей за допомогою спеціально відібраних і навчених собак-терапевтів – поступово завойовує все більшу і більшу популярність в нашій країні.

Про те, що тварин можна застосовувати при лікуванні тих чи інших недуг, люди знали ще в далекій давнині: в Стародавній Юдеї кращими докторами тваринного світу вважалися птиці, а в Греції ще Гіппократ рекомендував здійснювати тривалі прогулянки верхи на конях для оздоровлення і зміцнення організму. Щось схоже на сучасну пет-терапію застосовувалося при лікуванні пацієнтів в психіатричній клініці Йорк-Ретрит в Англії в кінці XVIII століття – при клініці містилися голуби, кішки, собаки й кролики.

Серйозними дослідженнями особливостей впливу братів наших менших на психіку людей вчені зайнялися тільки в 60-х роках XX століття. Піонером у цій області став американський дитячий психіатр з Нью-Йорка Борис Левінсон.

У 1977 році психіатри Сем і Елізабет Корсон відкрили першу терапевтичну програму, яка використовувала домашніх тварин в процесі терапії. Ця програма існувала на базі психіатричної клініки при Державному університеті штату Огайо. Учасникам терапевтичної групи запропонували вибрати собі вихованців з сусіднього притулку для собак. І вже через кілька тижнів багато хто відзначив, що відчувають себе набагато впевненіше і незалежно, ніж раніше.

Каністерапевти працюють в школах, лікарнях, центрах реабілітації, будинках для людей похилого віку та інших соціальних установах. Каністерапія добре себе зарекомендувала при роботі з емоційно лабільними дітьми, аутистами, з пацієнтами, що страждають від депресій, посттравматичних розладів, з інвалідами, що проходять реабілітацію, зі старими, що страждають деменцією і хворобою Альцгеймера. Лікування собаками грає дуже велику роль при психологічній реабілітації жертв насильства і стихійних лих.

Терапія за участю кішок називається фелінотерапія від латинського «felis» – кішка. Програми лікування кішками в цілому подібні до тих, в яких застосовуються собаки. Лікування кішками цілюще впливає на хворих з онкологією, синдромом хронічної втоми, на людей, які страждають головними болями, депресіями, неврозами, безсонням. Ці тварини здатні серйозно знизити рівень стресу і доброчинно впливають на серцево-судинну систему людини.

Наступний великий пласт пет-терапії – це іпотерапія. Так називається розділ пет-терапії пов’язаний з кіньми. Цей вид лікування широко використовується в багатьох країнах для реабілітації людей з аутизмом, дитячим церебральним паралічем, розсіяним склерозом та іншими важкими захворюваннями. Є дані, що їзда на коні полегшує симптоми хвороби Альцгеймера і покращує чутливість до інсуліну у хворих на цукровий діабет. Іпотерапія це не обов’язково їзда верхи на коні. У деяких випадках цілюще впливає вже саме спілкування пацієнта з конем. Безумовно, позитивний ефект дає верхова їзда. Цей вид терапії прекрасно допомагає справлятися з наслідками різних травм або при виражених невралгічних розладах.

Дельфінотерапія – ще один незвичайний напрямок зоотерапії. Його основоположниками  вважають біолога Бетсі Сміт і психолога Девіда Натансона. Цей вид лікування довів свою ефективність при реабілітації дітей з дитячим церебральним паралічем, аутизмом, неврологічними та психічними розладами. Спілкування з дельфінами покращує мовні навички у хворих синдромом Дауна, допомагає розумово відсталим людям концентрувати увагу, збільшує здатність до сприйняття інформації й концентрації.

Навіть риби в акваріумі для деяких є тією самою точкою релаксу, яка так необхідна. Кішка, собака, морська свинка – всіх їх можна погладити. І це дає приємні тактильні відчуття, які підвищують настрій. Коли людина спокійна, у неї рідко підвищується кров’яний тиск. Звичайно, слід виключити людей з хронічними захворюваннями. Хоча статистика стверджує, що у господарів домашніх тварин проблеми з тиском бувають рідше.

У господарів домашніх тварин, особливо котів чи собак, рідше виникає депресія. Тут хочеш не хочеш, а доглядати за котом треба, собаку два рази в на день на прогулянку водити. А це, як ніяк, є фізичний рух. Собака підсуне ніс під руку, кіт може влягтися на голову, руки, тіло. Увага відволікається, з’являються позитивні емоції.

Деякі люди заводять кішку або собаку, рятуючись від самотності. У сім’ях, де немає дітей, домашні тварини дозволяють виплеснути невитрачену любов на них. Лікування тваринами тут незаперечно – вони рятують від надлишку негативних емоцій і приносять позитивні. Якщо в будинку собака, то обов’язково знайдеться нове коло спілкування. Собачники легко знайомляться між собою. Все починається з обговорення кормів і вигулу, а закінчується новим колом спілкування. Мати домашню тварину вкрай важливо і для сором’язливих і закритих людей. Вони допомагають подолати бар’єри, пов’язані зі спілкуванням. Тому що в колі все тих же собачників, першу увагу звертають саме на вихованця, а вже потім відбувається людське спілкування.

До речі, цікавий факт. Собачники однієї групи частіше запам’ятовують клички тварин, ніж імена їхніх господарів.

Для реабілітації постраждалих внаслідок війни, для виживання на війні часто використовують собакотерапію. Нерідко військові на фронті підсвідомо налагоджують контакт із чотирилапими, підгодовуючи їх. Практично у кожному підрозділі є по кілька псів та котів, хазяї яких виїхали. «Легше спілкуватися між собою, якщо є ще, окрім людей, друзі наші менші. Це просто душевна релаксація. Тобто знімається певний стрес, якщо гуляють із собаками, годують їх, то відчувають себе як в домашніх умовах. Часто відчувають себе у безпеці, тому що собаки мають гарний слух і чують всі рухи, які відбуваються вночі за кілометр, за два кілометри, і можуть навіть подавати сигнал про небезпеку чи наближення ворога», — розповів військовий блогер Йосип Куруц.

Домашні тварини можуть допомогти зробити нас трішечки спокійнішими, впевненими, відповідально-надійними. А це – маленький крок до щастя.

На фото: Засновники волонтерського проєкту «Верхи в майбутнє» практикують терапевтичну верхову їзду для реабілітації військових на Львівщині.