Що американським журналістам вдалось дізнатись про ракетну атаку по Кам’янському, яка забрала життя трьох людей
Ту страшну ніч проти 29 липня, коли російська армія вдарила майже по центру Кам’янського та забрала життя трьох людей, досі є приводом для обговорювань та різноманітних чуток у місті. Інформацію, яку офіційно не змогли підтвердити місцеві ЗМІ, хоча неофіційні канали на це вказували, нещодавно надрукували у своїй статті наші американські колеги з The Washington Post. Саме репортерам цього видання вдалось побувати у колишньому протитуберкульозному диспансері, куди влучила перша ракета агресора. Інша, нагадаємо, впала між пологовим та терапевтичним відділенням 9-ї міськлікарні.
Тож, щоб прояснити ситуацію та зупинити хвилю фейків про звинувачення всіх підряд, хочемо привести короткий переказ того, що вдалось дізнатись нашим американським колегам. До речі, кореспондента «Пильного погляду» саме у розбите ракетою приміщення тубдиспансеру не пустили люди у цивільному, що представились представниками поліції.
«Росія запустила ракети по Кам’янському, жвавому місту на Дніпропетровщині, через кілька годин після того, як президент Дональд Трамп оголосив, що дасть Росії 10-12 днів на те, щоб погодитися на припинення вогню, перш ніж вводити нові санкції.
Місцеві жителі заявили, що ударів, ймовірно, було завдано по першій будівлі, що потрапила під удар – колишньому медичному диспансеру, який, за їхніми словами, був відомий як імпровізована військова база. Солдати використовували його, попри те, що по сусідству працював пологовий будинок. Наявність лікарні також не завадила Росії безладно обстрілювати центр міста ракетами.
Журналісти Washington Post виявили кілька предметів військової форми й купи запасів у руїнах цієї пошкодженої будівлі, що знаходилася приблизно за 200 ярдів від лікарні. Табличка на дверях попереджала відвідувачів про необхідність перевести телефони у режим «У літаку» – звичайне правило для військових об’єктів. Зовні лежала купа запилених пультів керування дронами. Декілька солдатів, які прибули на місце події в четвер, в основному в цивільному, заперечували, що будівля використовувалася як база. Вони стверджували, що це був склад нелетальних запасів.
Тільки один із них сказав, що був там у момент влучення ракет.
Українські військові представники не відреагували на прохання прокоментувати ситуацію», – так про наслідки та ймовірні причини тієї страшної ночі написали журналісти WP.
Маючи таку інформацію вони також поспілкувались з матір’ю загиблої під час тієї ракетної атаки 23-річної мешканки Аул, вагітної Діани Кошик, побувавши на похованні жінки у її рідному селищі.
«Я б не наважилася привести її до пологового відділення, якби знала, що там поряд солдати, — сказала мати Діани, Ліна Дранко, після її похорону. – Я викликала б лікарів до нас додому».
Пізніше Міністерство оборони Росії похвалилося, що в період з 26 липня по 1 серпня воно завдало ударів по кількох важливих військових об’єктах, включаючи склади та майстерні з виробництва безпілотників.
Міжнародні конвенції про війну зобов’язують військовослужбовців уникати розміщення військових об’єктів поблизу цивільної інфраструктури чи густонаселених районів. Конвенції також забороняють напади, які наражають цивільне населення на непропорційно високому ризику заподіяння шкоди.
В самому Кам’янському одразу почались обвинувачення на адресу місцевої влади. Трагедія в місті для деяких людей стала приводом «вказати на винуватців» та направити гнів та роздратування мешканців на тих, кого при перемішуванні різноманітних фактів з додаванням різнокольорової брехні можна зробити крайніми у тому, що сталось.
На жаль ті, хто наводив ракети на Кам’янське, змогли без перешкод дізнатись про те, що знаходиться у будівлі диспансеру. І невідомо, чи вдалося українським спецслужбам вирахувати та затримати «навідника».
Але тепер, на додаток до вбивств та поранень мешканців міста, руйнування лікарні, додалась ще й шкода від хвилі дезінформації та фейків. І шкода ця не така мала, як може здатися.
Наприклад, один з наших кореспондентів став свідком психологічного впливу фейків на мешканців Кам’янського. Повіривши у чутки, люди не могли відрізнити по фото дві різні будівлі: майбутнього Центру реабілітації ветеранів, який тільки ремонтують під ці цілі, від зруйнованої будівлі тубдиспансеру. Хоча ці будівлі пофарбовані в різні кольори, мають відмінну архітектурну конструкцію і навіть знаходяться в різних кінцях міста.
Важко зрозуміти і логіку деяких відомих громадських та політичних активістів Кам’янського, які підхопили та поширили фейк, аби лише звинуватити владу. Жоден з них не вибачився за це навіть після того, як стало відомо, що зруйнований тубдіспансер не мав ніякого відношення ані до Центру реабілітації ветеранів, ані до місцевої влади. Бо і будівля тубдиспансеру, і земля навколо нього – знаходяться у підпорядкуванні обласної ради, відповідно, місцева влада не має до цього об’єкту жодного відношення. Зате російська пропаганда використала ці чутки для виправдовування удару по лікарні.
Звісно, можна було б написати набагато більше про ракетні удари по Кам’янському. Проте, на відміну від політиків та активістів, закони військового часу значно обмежують можливості журналістів повідомляти достовірну інформацію або працювати в зонах «прильотів». Частина цієї інформації обмежена військовою таємницею або інтересами безпеки.
В той же час, ситуація з обстрілом лікарні змушує говорити про те, що суспільство у час війни має знайти баланс між інтересами військових, які боронять нашу державу та місто, і безпекою цивільних мешканців, які можуть і не знати, що живуть або працюють поряд з військовим об’єктом. Інакше ми матимемо не тільки прямі втрати, а ще й постійну суспільну напругу через поширення фейків та дезінформації, чим вміло користуватиметься ворог.
На фото The Washington Post: у будівлі колишньої медичної аптеки було виявлено ноутбук та контролери для дронів.