…І хуліганський доказ теореми Ферма
Авторка: Ірина Уварова.
Перевірено точно — від шкільної програми років до тридцяти в пам’яті залишається відсотків десять середньоосвітніх знань. Зате вже ці відсотки колом не виб’єш, зачепилися міцно: піфагорові штани, на тіло занурене у воду… Можливо, тут спрацьовують особливості мнемоніки за наявності маловивченого чинника зміцнення пам’яті — гумористичного. Розповідають, якось у Київському політеху на співбесіді майбутнім фізикам запропонували розкласти по поличках технологію приготування чаю та зобразити хімічну реакцію отримання золота з міді та алюмінію. І знайшлися все ж таки дотепники, які збагнули, як впоратися з розіграшем — у хімічних формулах просто переставити літери, у чайній заварці знайти сліди конвекції. Одним із тих, хто успішно витримав іспит на знання укупі з дотепністю, став наш земляк Юрій Бойко нині працює інженером-електриком на великому міському підприємстві. До цього кілька років віддав науці в обласному НДІ, де, ясна річ, «раптово» перестали виплачувати зарплату. Але які б життєві негаразди не зустрічалися на шляху нашого інженера, рідкісному своєму хобі він ніколи не зраджував.
Хтось на дозвіллі розв’язує кросворди, а Юрій — задачки з математики: б’ється з Коші-Ріманом, числами Фібоначчі, спорудив навіть хуліганський доказ теореми Ферма. А ще колекціонує цікаві задачі, де зовні все, начебто, цілком зрозуміло, але розв’язання вимагає суворої логіки й чималої кмітливості. Із задоволенням возиться з мнемонічними знахідками та прийомами (способи легкого запам’ятовування).
…- Стартувало моє хобі ненавмисно, ще в школі, розповідає Юрій. – Якось захопився цікавою книжкою, уроки приготувати не встиг, та ще й примудрився запізнитися на улюблену математику. – До дошки, — одразу ж як покарання скомандувала вчителька і зажадала доказу теореми.
Хвилин за п’ять і вона, і весь клас зрозуміли, що Юра доказ теореми виводить… самостійно. – За поведінку мені тоді вліпили двійку — усе-таки запізнився, частину лекції пропустив, а з математики — п’ять із плюсом…
«Цегла важить один кілограм плюс півцеглини. Скільки важить цегла?». Є в колекції інженера задачки про малярів із заплутаними до ідіотизму нормативами (тим цікавіше, та й по життю корисно, щоб удома з ремонтом не нагріли), про труби в басейні, про розмітку аркуша фігурами такої хитрої форми, щоб не зникло жодного корисного міліметра (якби ми й справді це використовували, так заощаджували, то вже купалися б у золоті). Якраз зараз і підходимо до головного — чи є суспільно-корисний ефект від цього захоплення?
Виявляється, є! Хобі Юрія благословляють сусіди й близькі друзі, коли приступають до неодмінних батьківських обов’язків — перевірки уроків. Але ж часто буває, що батько з двома вищими технічними ну ніяк задачку для п’ятого класу вирішити не може. Або ще гірше — сам вирішив, а пояснити хід мудрих міркувань своєму чаду не здатен — нерви. Тут і знадобиться рідкісне вміння Юрія вирішувати-розтлумачувати-вчити зав’язувати вузлики на пам’ять. – Не вкладається в голові формула Вієта — заримуй: мінус напишемо справа, поруч із ним «пе», що навпіл, плюс-мінус знак радикалу – птах, що під дахом присів. Ну а під коренем в хаті зводиться все до смаку: «пе», що навпіл і у квадраті мінус нещасне те «кю».
Захопленням інженера-електрика зацікавилися вже деякі просунуті педагоги та батьки, які прагнуть навчити дітей вчитися без сопель і сліз.
Хобі Юрія Бойка виховує дисципліновану логіку (цього ми всі потребуємо тієї чи іншої міри). Зразок, на вигляд недисциплінованої, — жіночої логіки, я вже, по-моєму, наводила не раз — дуже вже показовий. Приятелька ніяк не могла запам’ятати імені та по батькові потрібного ділового партнера, але вихід знайшла, нарешті. Із захопленим вигуком «Еврика!» примчала повідомити, що виявила спосіб запам’ятовування: «Його ж звуть, як Гоголя!». – Микола Васильович? – уточнюю про всяк випадок. – Ну так, тільки Сергій…
«Три людини прийшли пообідати. Заплатили офіціантові 30 гривень, скинувшись по десятці. Господар додивився, що помилився в розрахунках і вирішив п’ять гривень клієнтам повернути. Офіціант, наздоганяючи відвідувачів, розсудив так: «п’ять на трьох не ділиться, покладу дві гривні собі в кишеню, а клієнтам віддам по гривні. Тепер виходить, що кожен із трьох заплатив за обід по 9 грн. Тричі дев’ять — двадцять сім. Плюс дві, привласнені офіціантом. Куди поділася ще одна?». Задачка.
І скільки задоволення, коли рішення «доходить». А ви кажете марне хобі…
Впродовж п’яти років на пенсії Юрій Бойко мріє написати невеличкий підручник на кшталт «З математикою (фізикою, хімією) буває весело». З початку війни мрію відклав – до Перемоги. А поки що продовжує працювати – енергетики зараз в особливій ціні. Знає математично точно: Перемога буде. І математика з фізикою тоді просто мають бути вагомими, серйозними, але з посмішкою.
