До «собачого питання» в Кам’янському: що кому може не подобатись
«Вам не подобаються собаки!» – вкотре чує автор від людей, які вважають себе любителями собак та захисниками їхніх прав. Користуючись своїм правом автора, хотів би нагадати читачам: кожен має конституційне право на безпечне середовище існування.
Автор: Валентин Фіголь
Кам’янське – середовище існування багатьох різних істот. Всі вони хочуть жити, бажано – добре, тобто мати безпеку, ситість та можливість розмножуватись.
Місто Кам’янське створили, передусім, люди. Тому й правила співіснування істот тут диктують люди. В даному випадку, в Кам’янському діють Правила утримання домашніх тварин, прийняті міським самоврядуванням більше 10 років тому.
Повернімось до того, що не подобається автору. Коли зграя собак несподівано вискакує на проїжджу частину дороги, заганяючи велосипедиста під попутні автомобілі. Коли школярі йдуть узбіччям автодороги, бо бояться переступати через собак, які перегородили тротуар своїми гендерними процедурами. Коли собаки нападають на людей. Коли люди нападають на собак. І все це відбувається на вулицях серед людей – дітей та дорослих.
Щодо собак, яких називають безпритульними, Правила утримання вказують: «…відповідно до Програми регулювання чисельності безпритульних тварин у м. Дніпродзержинську: собаки незалежно від породи, належності та призначення, у тому числі й ті, що мають нашийники з номерними знаками і намордники, але знаходяться без власника на вулицях, площах, ринках, у скверах, садах, на бульварах, пляжах, у громадському транспорті, дворах та інших громадських місцях, вважаються безпритульними і підлягають вилову». Тобто, творцям Програми не подобається те ж саме, що й автору.
Згідно Програми регулювання чисельності безпритульних тварин в місті, такі тварини після вилову підлягають низці процедур, яка включає стерилізацію та вакцинацію. Після чого собак відпускають на місце вилову. Агресивну можуть вбити. Так пише Програма.
Тобто, міське самоврядування вважає, що чисельність собак на вулицях треба регулювати. Стерилізація поголовна – один з інструментів обмеження числа безпритульних собак.
Окрім раптового, в будь яку пору доби, собачого ґвалту під вікном, автору ще не подобається, коли гавкає або виє собака за стіною чи понад стелею. Виє, бо її створила природа, щоб гризтися з полярними вовками, а не скніти в клітці на півсотні квадратних метрів.
Є право людини на безпечне довкілля. Спокійний сон – частина цієї безпеки. Прокидатись серед ночі, щоб розділити собачий настрій – це автору не подобається.
«Умови утримання домашніх тварин повинні відповідати їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям», – сказано в Правилах утримання домашніх тварин. – Власник тварини повинен забезпечити умови недопущення втечі тварини та нападу її на людей й інших тварин». Тобто, якщо чийсь собака ганяється за іншою істотою – це її власник порушує закон щодо утримання тварин.
Те, що в місті існують Правила утримання тварин, і що в них теж закріплене право істот на безпеку, автору подобається.
Як і хто визначатиме відповідність умов утримання собаки її біологічним особливостям? На якій підставі власник собаки пускатиме в своє помешкання сторонніх осіб для таких визначень? Як довести, що певна особа є власником конкретного собаки? На ці питання в Кам’янському поки що нема відповідей, як не було їх в Дніпродзержинську. І це теж не подобається автору.
Щодо собак на вулицях і в квартирах – кожен має право на власні уподобання. І будь які правила й закони мають приводити до згоди між мешканцями одного середовища існування. Якщо сусіди не можуть домовитись – вони починають одне одному шкодити, як свідчать численні приклади конфліктів як серед людей, так і між іншими істотами. І це теж не подобається автору.
