Злість – не проблема, а ресурс, нагадує психолог з Кам’янського

Злість – не проблема, а ресурс, нагадує психолог з Кам’янського

Злість, яку відчуває людина – не психологічна проблема, а ресурс, якщо вміти користуватись цим почуттям. Наприклад, зробити з нього джерело енергії для активного руху, пропонує Натела Копаліані, психолог з Кам’янського.

Автор: Валентин Фіголь.

Концентрація гніву в суспільстві сьогодні така, що навіть в коментах під котиками дописувачі сваряться. Є теми, які взагалі ліпше не чіпати в розмові – буде сварка або безкінечний гнівний монолог.

Днями, наприклад, в Курилівці одна сердита розмова дійшла до того, що один із співрозмовників дістав травматичного пістолета, стрельнув в голови обом опонентам і поїхав геть на позашляховику одного з них.

Люди найчастіше в побуті вбивають одне одного саме зі злості.

Агресивне середовище – це стрес для людини, бо тримає організм в постійному нервовому напруженні. Про це писали ще сімейні лікарі 19 сторіччя, з цим не сперечається і сучасна медична профілактика. Коли людина гнівається – в неї порушується обмін речовин, бо гнів супроводжується гормональним штормом в крові, а це самоотруєння. Від злості може статись серцевий напад чи інсульт – а це найчастіша причина раптової смерті.

Якщо гніватись часто чи довго – порушується травлення й сон, а далі можуть виникати хронічні захворювання внутрішніх органів та шкіри.

Гнів як почуття виник еволюційно – як механізм активізації організму в момент активного руху. Проблема в тому, що сучасна людина часто гнівається без фази активного руху. Психонув, лежачи на дивані з телефоном у руці – і пішов до холодильника за шматком ковбаси. В результаті отримав самоотруєння гормонами стресу і переїдання, бо людина в стані стресу схильна їсти, не відчуваючи смаку й кількості…

Почуття – це не проблема, а ресурс, кажуть фахівці з людської поведінки.

Варіант, як перетворити злість з проблеми на ресурс, запропонувала Натела Копаліані, психолог з Кам’янського.

– Отже, гніватись – це природньо?

– Почуття взагалі природні – не тільки злість. Вони служать людині для чогось. Природа злості, наприклад, каже нам про те, що наші психологічні межі було порушено. Природна реакція – відреагувати емоцією злості на ситуацію, але всі ми соціальні тварини, в суспільстві непристойно зриватися на людях. Тому ми накопичуємо злість і незабаром, чаша переповниться емоціями, тоді неминучий вибух злості.

– Що ж робити, якщо накипіло?

– Я рекомендую обрати діяльність, де можна законно виплеснути злість. Наприклад, єдиноборства, бокс, бої без правил.

Ситуативно в побуті при нападі гніву можна рвати папір, бити посуд, глибоко дихати. Якщо напади злості відбуваються регулярно та тривало, краще звернутися до лікаря.

Пам’ятайте, в злості багато енергії – важливо лише те, куди ви її спрямуєте. Спортсмени досягають небувалих результатів на спортивній злості. Як природний допінг, емоція надає силу спортсмену. Він може сильніше вдарити, вище стрибнути, більше підняти. Рухи стають більш впевненими, а очі, що виблискують злістю, викликають супротивника у страх та невпевненість.

– Але ж страх – теж почуття, яке еволюційно сформувалось як інструмент самозбереження? Значить, це теж ресурс?

– Якщо злість – це каталізатор сили, то страх, навпаки, відбирає впевненість. Під впливом цієї емоції тіло стає слабким, в’ялим, рухи погано скоординовані, втрачається гнучкість та чіткість удару, зір погіршується, тіло пітніє, трясуться кінцівки, шлунково-кишковий тракт завдає незручностей.

З іншого боку, зі страху людина стає обачнішою, обережнішою.

– Чи може спортсмен перенести звичку виражати гнів активним рухом в побут і почати нокаутувати родичів вдома?

– Бійки вдома взагалі мало стосуються саме спортсменів, бо тренер виховує спортивну культуру. На тренуваннях не лише відпрацьовуються удари, але й вдосконалюється внутрішній світ вихованця.

Працювати з емоціями найкраще під супроводом фахівця – тренера або психолога.

Ми, психологи, знаючи допінговий ефект злості, визначаємо у спортсмена стимули, що викликають злість, щоб у потрібну годину дати стимул і спортсмен розлютися для бою. Ми даємо установку спортсмену: злість у побуті переносити на ринг. А тренер – це вчитель, наставник, батько, друг та просто близька людина. Кваліфіковані тренери не лише дають спортивні навички, а й вчать вихованців сміливості, честі, силі волі, поваги до старших, вмінню прийти на поміч, дисципліні та ще багато чого. Розвиток спортсмена – у фізичній та духовній складових.