Про небезпеки віртуального світу говорили гімназисти Кам’янського в бібліоклубі «Вибір»
Розмову про небезпеки спілкування у віртуальному світі вели гімназисти – гості освітнього клубу «Вибір» в юнацькій бібліотеці Кам’янського 9 грудня.
Тему організаторам клубу «Вибір», як зазвичай, замовили педагоги: «Як не потрапити під вплив маніпуляторів в інтернеті». Бібліотекарі – автори просвітницького проекту, запросили до розмови журналіста Валентина Фіголя.
Учасниками зустрічі цього разу стали гімназисти 8-класники, підлітки по 13-14 років. Для них тема інтернет-маніпуляцій давно актуальна: всі слухачі мають акаунти в соціальних мережах і активно ними користуються. Є і такі школярі, хто купує в інтернеті, користуючись батьківськими засобами інтернет-банкінгу. Дехто навіть заробляє створенням та розповсюдженням на продаж акаунтів в соцмережах.
Виявилось, що діти досить обізнані з тим, які бувають способи обдурювати людей через інтернет і виманювати в довірливих користувачів гроші. Щось чули від дорослих, про щось читали… Але, як визнали діти, вони не приміряли ще роль жертви до себе і не задумувались про ризики спілкування в інтернеті.
Школярі жваво розповідали і про так звані «групи смерті» в соціальних мережах, де членів спонукають то до самотравмування, то «з’їж мамині ліки і подивись, що буде»…
Восьмикласники визнали, що батьки не розповідають їм вдома про ризики спілкування в інтернеті. Зокрема, програма батьківського контролю за інтернетом була встановлена лише в одного учня, та й то «на старому телефоні».
Інтернет зрівняв дітей з дорослими у можливостях добувати інформацію та отримувати й витрачати гроші, нагадав гімназистам В. Фіголь. Отже, зробив їх повноправними учасниками всіх процесів, які супроводжують торгівлю інформацією та іншими товарами. Він нагадав дітям, що світом навколо керують дорослі: дорослі придумують, що дітям їсти, в що вдягатись, яку музику слухати, якими героями захоплюватись та на кого бути схожими. А в дорослих є свої мотиви, перший з яких – користь. Наприклад, підліткові «групи смерті» в соціальних мережах придумали дорослі, щоб за гроші розважати збоченців документальним відео про те, як діти ріжуть себе або стрибають з даху будинку…
«Дорослі маніпулятори націлені на гроші ваших батьків та ваші», – акцентував тренер.
Про деякі загрози надмірно відкритого спілкування в соцмережах школярі знають. Наприклад, слухачі Школи говорили про те, що небезпечно повідомляти в мережі персональну інформацію: адресу, місце роботи батьків тощо. Якщо всім розповісти про те, що «я з батьками їду на тиждень до Єгипту», то зловмисники знатимуть: помешкання мандрівників тиждень буде без нагляду…
Школярі почули про різновиди інтернет-маніпуляцій. Про те, як дорослі професійні махінатори завойовують довіру дітей і зловживають цією довірою.
Адже в інтернеті існує анонімність. Користувач ніколи не може бути певен, що спілкується саме з тією особою, яка є на аватарці. І «віртуальний приятель», з яким діти діляться персональною інформацією, може насправді виявитись не ровесником, а дорослим шахраєм…
Гроші – не єдина цінність, якою торгують у віртуальному світі. Популярність, авторитет у спільноті теж вельми важливі для підлітків – і дітлахи не завжди розуміють різницю між популярністю та авторитетом. Наприклад, можна стати популярним, підпалюючи на відео прапор, а от чи поважатимуть за такий вчинок?..
Закриті спільноти, до яких допускались тільки посвячені, існували задовго до появи інтернету, нагадав В. Фіголь. Будь яка злочинна група ховається зі своїм «інтересом» від суспільства.
Діти полюбляють таємниці та відчуття власної винятковості, тому їм завжди імпонувало бути ініційованими в якусь таємничу компанію. Саме на такій «романтиці таємниць» і будували свою стратегію вербовки злочинці з давніх давен.
Найчастіше жертвами такого вербування ставали невпевнені в собі діти, які відчували себе чужими в своєму звичному оточенні. «Тебе не люблять і не поважають ні вдома, ні в школі. Тільки ми тебе розуміємо, сприймаємо і підтримуємо такого, як ти є!» – так подають маніпулятори новачку необхідність перебувати в групі. А вже потім з’ясовується: щоб продовжувати бути одним з членів групи, треба виконувати якісь вимоги й умови лідерів. Колись це було, наприклад, вимогою приносити старшим товаришам цигарки, крадучи їх в батьків, або «постояти на шухері», поки старші товариші здійснюють крадіжку.
Як визначити, що спілкування, до якого тебе запрошують або тягнуть – небезпечне та маніпулятивне? Перше, що має насторожити – таємниця і неможливість перевірити інформацію. Чому це не можна розповідати батькам про те, що в тебе з’явились нові друзі?.. Чи не тому, що ці «друзі» затіяли щось лихе, протизаконне?
Також підозрілою має видатись, якщо в новій компанії культивується ідея «ми – ліпші за інших».
Ще одна риса «поганої компанії» – закритість до критики лідерів. Якщо замість відповіді на критичне запитання новачок отримує агресію членів групи – це тривожний сигнал.
Чим раніше новачок зрозуміє, що компанія непідходяща – тим легше буде з неї вийти без втрат. Бо, якщо вже ти почав виконувати забаганки лідерів, потім зупинитись стає дедалі важче: «Підеш від нас – і ми покажемо твоїм батькам фотки, де ти разом з нами дещо робив…».
Тим, хто вже потрапив у пастку в соцмережах і не може сам вибратись, тренер порекомендував шукати спільників та звертатись по допомогу. Перш за все, до дорослих: батьків, педагогів, шкільного психолога, поліції…
