Ганна Коноплянка: «Йога здатна на щирі подарунки – підказку вірного вибору і способу життя».
Якось, ще за рік до війни, зателефонувала раптово давня знайома з несподіваною пропозицією: створюємо групу для занять йогою за програмою для літніх людей! – Ну? – Параметри такі: вік 60+, зайва вага, веселий характер і добра вдача. Ти нам підходиш. – А моїм бажанням не хочете поцікавитись. – Ні, не хочемо. У разі спротиву станемо під твоїм балконом і будемо ганьбити голосно! Подруги у мене такі…Загроза була серйозною, то й почалася епоха життя з йогою під проводом тренера Ганни Коноплянки. І рік тому, а особливо зараз, під час війни, помітила основне – йога надає більше ніж просто стан здоров’я. Про досить активний нині потяг до йоги й поміркуємо разом з тренером.
– Чим можна пояснити поширення інтересу до йоги, особливо серед літніх людей?
– Почну з посилання на дані з відкритих джерел: у систематичному огляді, опублікованому в журналі «Annals of Internal Medicine», вчені проаналізували 33 рандомізовані контрольовані дослідження впливу ряду практик йоги на загальну слабкість, швидкість ходи, рівновагу, силу та витривалість кінцівок, а також показники фізичної працездатності. У дослідженні взяли участь більш ніж 2 тис. дорослих віком від 65 років. Досліджувана популяція включала людей похилого віку, які мешкають у будинку для пристарілих та осіб із хронічними захворюваннями. Загалом, люди показали вищу швидкість ходи та силу нижніх кінцівок порівняно з представниками контрольної групи, яка була неактивною. Дослідники також виявили можливий позитивний вплив йоги на покращення рівноваги та сили рук.
Особисто мені подобається, як завдяки заняттям йогою люди вирішують не лише фізичні проблеми. Відгуки учнів, друзів (мені важко відвідувачів занять називати клієнтами, як рекомендовано. Це щось із галузі обслуговчого персоналу. Краще – однодумці, учні, друзі) свідчать і про певні духовні, психологічні надбання. Тому темою диплома в педагогічному університеті я обрала вплив занять йогою на виправлення психологічного стану людини у важкі періоди, зокрема, під час війни…
Зараз майже всі люди перебувають у стресовому стані. Навіть якщо зовні людина виглядає (і сама себе у цьому запевняє) вдоволеною, існує значна внутрішня напруга, що може у будь-який момент призвести до важких проблем. Ті, хто займається йогою, добре відчувають свій стан, фіксують його поліпшення, коли спадає тривожність, покращується сон, праця дає більш ефективну віддачу.
Один з учнів признався нещодавно, що практика йоги, надала йому здатність чути свої справжні потреби. Уявляєте. Людина змінила звички харчування, а потім і роботу! Тобто розвивається усвідомленість, що впливає на наш розумний вибір. Людина навчається слухати свої тіло, своє дихання, а згодом і цілковито чути себе. І зрозуміло, є відгуки про позбавлення від певних хвороб і комплексів, більшість з них має психосоматичний характер.
Практика надала мені розуміння, що складається певна синергія надбаного досвіду, коли виявляєш, що неможливо працювати лише з енергетичною складовою, недостатньо й консультацій. Потрібна гармонія усіх процесів, тоді й вибудовується впевненість, «звідкілясь» з’являються сили, стабільність, віра у майбутнє. Йога – це й певна аскеза для самого себе, виховання чуттєвості, усвідомленого вибору, коли вже звичною доріжкою у розв’язуванні проблем не підеш, на старі граблі не ступиш…Навіть коли людина стає менш агресивною – це вже результат, а на певних рівнях йога здатна на щирі подарунки – підказку вірного вибору, зручного способу життя.
– Ваші учні – дуже різні люди за фахом, за віком, за мотивацією занять йогою. Чи накладає це особливе навантаження, треба ж до кожного свій підхід?
– А тут, і досвід підказує, і йога, і самі учні. Наймолодші мої вихованці – діти 8-12 років, які вже мають усвідомлене бажання тренуватися. Але була у мене й унікальна учениця – крихітна дівчинка, якій виповнився всього рік. На моїх онлайн заняттях з мамою вона завжди була поруч і впевнено намагалася повторювати всі рухи. Зараз їй вже два рочки, то це – найкраща з учениць за слухняністю і наполегливістю. Стабільно й усвідомлено обирають йогу люди віком 25-40 років. Чим доросліше людина, тим більше відповідальності, розуміння справжніх потреб.
Що стосується людей пенсійного віку – а їх стає все більше на наших заняттях, — то вибір саме йоги викликає велику повагу. Вершина мотивації – моя однодумниця, якій цього року виповнилося 80. Мій вчитель розповідав, що до нього на заняття якось прийшла жінка дуже поважного віку. Побоюючись за її стан здоров’я, вчитель вирішив відмовити старенькій. Але ні! – Я сама за себе відповідатиму! – заявила жінка. – Ви ще не знаєте мого характеру! Спробували. І виявилася дивна річ: старенька набагато краще за молодих тримала характер, виконуючи важкі вправи. На інтенсивних заняттях молоді визнавали, що ну, ніяк не можуть «здатися», поки старенька витримує навантаження.
Насправді люди пенсійного віку викликають неабияку повагу, бо здавалося б мотивація до фізичних вправ мала б уже знизитися. Що вже казати про нас, молодих, коли після роботи або занять приходиш додому з одною думкою – впасти на диван, отримати жаданий спокій. А тут… Чи то старе загартування, чи характер? Не все вкладається у мотивацію підтримувати здоров’я або схуднути, — люди демонструють велику силу волі системно працювати, дотримуватись режиму. От саме це й викликає захоплення.
– То що ж таке у вашому розмінні усвідомлений спосіб життя?
– Це складне і досить широке поняття. Наші життєві цикли підкоряються то рефлекторності, то логічності – так світ влаштований, і без урахування цих особливостей важко здобувати усвідомленості. Зараз в цьому плані мені подобається, що з’явилося багато інформації для батьків, які виховують дитину з урахуванням емоційного інтелекту. Якщо ми можемо пояснити дитині сутність і походження емоцій, а разом і з тим – подій, обставин, дати дитині можливість самій дійти певних висновків (і потім обережно корегувати), тоді вона й вивчиться аналізувати й відчувати емоції, не боятися їх показувати. І у моменти соціального – логічного періоду життя людина буде здатна себе почути. Якщо ж дитину оточують постійні крики: «закрий рота», «буде так, як я сказала», то блокуються – і дуже надовго – власні можливості людини, вона перестає розуміти, що насправді відчуває.
Раніше як було: ми повинні те-се, режим. А потрібен здоровий баланс бажань, відчуттів і обов’язків. От і чуємо іноді, що хтось досяг успіхів виключно «всупереч» (батькам, обставинам, власному спротиву). Більшість віддає перевагу неусвідомленості – так зручно, це позбавляє відповідальності. Йдеш вулицею, бачиш сміття, і можна сказати: «та, усе місто брудне», а можна підняти й віднести на смітник.
Або буває, якась думка не дає жити, то не носи її тягарем, а проаналізуй чи вона нав’язана обставинами, чи чужою програмою. Важливо навчитися себе розуміти у першу чергу, — що потребує зусиль. Ми часто не досить вірно розуміємо поняття відповідальності. Є, наприклад людина, яка ніколи не запізнювалася на роботу, має авторитет гарного керівника, а на консультації раптом зізнається, що завжди мріяла про іншу професію, що хотіла б зранку робити пробіжку, та все не може розпочати «нове життя». І от бачиш безвідповідальну людину, яка не вміє дослухатися до себе, боїться визнати, що душа бажає одного, а робить людина зовсім інше.
Наша зона відповідальності за себе таким чином часто перебуває на рівні плінтусу. Але ж є простір для розвитку! Аналізуйте, слухайте себе, просто відчуйте плюси й мінуси ранкової пробіжки або відпочинку. Нещодавно моя колега по тренерській роботі поділилася «спостереженням»: якщо ви бачите о п’ятій ранку людину, що займається йогою (та ще й у негоду), то це страшна річ. Уявіть, що ця людина робитиме з підлеглими на роботі, якщо себе не жаліє!.. Це жарт, звичайно, але…Є усвідомлена реальність, яку кожен визначає для себе. Рано чи пізно. Дослухайтеся до власних відчуттів, будьте чесними із собою, і тоді зможете жити на повну. Це не лише про йогу.
Підготувала Ірина Уварова.
