Майя Балаклеєць: «У нашій справі вчителя треба бути особливо чесним – в усьому. Діти дуже чуттєві до нещирості»
«Пильний погляд» продовжує новий проєкт “Обличчя освіти”, в якому розповідає про вчителів, вихователів та наставників Кам’янського. Сьогодні наша героїня — заступниця директора з навчально-виховної роботи, викладачка хімії ліцею №13 Майя Балаклеєць. Про нові запити освіти, любов до хімії через особистість учителя, мислення від кінчиків пальців й хімічний аналіз долі, а ще про те, як стати й залишатися гарним вчителем впродовж життя — Майя Балаклеєць розповіла в інтерв’ю для «ПП».
– Яким був Ваш шлях до професії?
– Знаєте, у дитинстві я мріяла про майбутню професію вчителя, приміряла її на себе – у моїй родині є педагоги. Але у восьмому класі я раптом зрозуміла, наскільки це важка робота, і прагнула вже до іншого майбутнього – наслідувати професію батька, який працював юристом. Завжди на різних етапах життя з’являється хтось, чий приклад впливає на твій вибір.
І все ж таки так сталося, що здобула я професію хіміка і мені запропонували спробувати себе в школі. Відразу я попала в колектив ліцею №13, але спочатку думала, що це тимчасово. Та виявилося, що саме цей заклад і його педагогічна команда стали моєю долею, — вже 33 роки я працюю тут, ціную і поважаю нашу команду під проводом талановитого директора ліцею Людмили Сергіївни Єфремової.
– Чому саме хімія?
– У нас — місто хімічної промисловості, і до того ж хімія завжди була мені цікавою. Я вступила до Дніпропетровського Національного університету, де були чудові викладачі. Треба сказати, що не відразу я вступила до вишу, лише на другий рік, зате мала можливість попрацювати цей рік на підприємстві та отримати життєвий гарт. Тож я свідомо йшла до професії.
У нашій справі вчителя треба бути особливо чесним – в усьому. Діти дуже чуттєві до нещирості, до того ж скоро вони виростають і оцінюють тебе як вчителя вже дорослими очима, згадують тебе – як людину не лише професійну, кваліфіковану, але й чесну, відкриту.
Вчитель – володар дум дитини, і як це не банально звучить, такі речі треба завжди пам’ятати. Учень, особливо в початковій школі, тобі довіряє безмежно. Так от, я пам’ятаю з вдячністю не лише викладачів ДНУ, а й свою першу вчительку Наталію Кирилівну, і те, що мені у школі було дуже комфортно.
Я працюю заступником директора ліцею і вважаю хорошим завучем таку людину, у якої кожен викладач – завуч. Це не значить, що наші вчителі залишаються на самоті, — вони постійно звертаються до мене, ми обговорюємо цікаві пропозиції, майже всі справи вирішуємо колективно. Але кожен здатен мислити й діяти самостійно. І до речі, я не дуже розумію, чому стала героїнею цього інтерв’ю, — знаю у місті багато чудових вчителів хімії, декого вважаю неперевершеними майстрами своєї справи, які є орієнтирами для мене.
– У нас зараз практично кожен вчитель – неперевершена людина, бо час надважкий і долати його, підтримуючи інших, віддаючи себе дітям, — це дорогого вартує. Але повернемося до хімії. У мій час, за реалій радянської школи, хімія вважалася досить складним предметом, і любили її два-три учні в класі, не більше. Що відбувається зараз, що найбільш впливає на шкільну любов до хімії?
– Вважаю, що найбільшим впливом слугує особистість вчителя. Коли розмовляєш з колишніми учнями, які обрали хімію своєю професією, то саме про цей вплив і чуєш. По-різному буває: когось батьки спрямовують, хтось вирішує долю, спираючись на поради друзів, але переважним чином саме вчитель відіграє надважливу роль. Якщо він цікавий як особистість, знає предмет і поважає учнів, то вони якщо не полюблять хімію, то будуть поважати вчителя за те, що з ними працювала з повною віддачею.
Зазначу, що у початковій школі любов потрібна всім, але це – любов-піклування, а у старшій школі учні більш потребують поваги до себе, і цей запит треба добре розуміти, відчувати душею.
Як влюбити у хімію? Методики існують різні, вони постійно удосконалюються, а моя методика близька до відомого вислову: мислення починається від кінчиків пальців. Якщо людина робить щось самостійно, своїми руками, то вона краще розуміє, для чого і як це робиться. Коли ми проводили опитування, то діти писали: треба більше експериментів на хімії. Ми з лаборантом ще тоді подумали: ну, куди ще більше, адже кожний урок хімії – це обов’язкові дослідження, і тут ми перейдемо до головної особливості ліцею №13. У нас основна фішка – це SТЕМ-освіта.
– Що вона собою являє?
– Абревіатура на латиниці (акронім, утворений з перших англійських слів) означає: наука, технологія, інженерія і математика. На мій погляд, це дуже перспективний напрямок шкільної освіти, який добре вписується у стандарти НУШ (Нової української школи), адже розвиток інженерної культури дитини – а ця інженерна культура є у кожного – має зараз надважливе значення.
Зараз дуже швидко розвиваються технології: тільки-но освоїли кнопкові телефони, майже відразу з’явилися сенсорні, і це стосується практично всіх галузей. Стосовно опанування сучасних ІТ-технологій, ми багато чому навчаємося вже у дітей, тобто їх потяг до нового, навіть дуже складного, треба постійно підтримувати й розвивати всебічно. В цьому плані одна з цілей сталого розвитку – якісна освіта, і ми відпрацьовуємо методики SТЕМ – пошуково-дослідницькі, проєктні. Все це добре вписалося у канву сучасної освіти, спрямованої на людину, що прагне знайти собі гідне місце у цьому світі.
Реформування освіти йде постійно, і встигати за всім новим – це одне з головних завдань вчителя. Але… Як стати і як залишатися гарним вчителем впродовж всього життя? Для себе я знайшла відповідь – читати Сухомлинського, міркувати разом з ним. Для мене, свого часу книги Сухомлинського стали справжнім відкриттям, адже це – і глибока філософія освіти, і відповіді на прості, здавалося б, питання: як зайти до класу, як привітатись, як керувати власними емоціями.
Я згадую перші свої вчительські кроки в школі, — мені тут завжди було дуже комфортно, і коли чую іноді, що раніше освіта була не така – суворіша, глибша, то думаю, що подібні порівняння недоцільні. Насправді все залежить від того, на що спрямована дитина, її родина. Покоління змінюються, і школа має встигати за цим, відповідати вимогам часу. І добре там – вчителям і дітям, — де працює гарна команда.
– Ви вже багато років пропрацювали вчителем, яке найбільш вагоме почуття керує педагогом у сучасній школі?
– Відповідальність перед дітьми та їх батьками. Саме відповідальність. Я прислухаюся до наших учнів, постійно спілкуюся з ними на різні теми й вважаю, що ми виховали гідне покоління. Завдяки позиції педагогів, зусиллям батьків ми залишаємося на вірному курсі.
Я добре розумію при цьому, що не всі діти можуть любити хімію. Але головним завданням вважаю – виховати людину, надати їй знання, що стануть підґрунтям для самостійного вибору подальшого шляху.
Про хімію, до речі, я завжди кажу дітям: ви маєте унікальний шанс вивчати цей предмет, бо у багатьох країнах хімія не є масовим предметом навчання. Хімія має на меті не лише дати розуміння процесів, а й виховати екологічну грамотність, глибоку свідомість. Попередні покоління вже стільки напрацювали, що прийдешнім доведеться багато виправляти й упорядковувати.
Треба пам’ятати про відповідальність ще й у тому плані, що підготовка вчителів хімії та фізики – це в усі часи дуже вартісна справа. Я пам’ятаю, як в університеті робила лабораторні з платиновим каталізатором, як здійснювала студенткою досить вартісні дослідження. І от тепер дітям повторюю, що вивчення хімії – гарний сучасний шанс розвитку. У нас в кабінеті хімії є все необхідне: гарне обладнання, захисні халати. Практичне всі експерименти ми виконуємо руками. Хімія складна, але зараз не один-два учні в класі її люблять, а набагато більше.
Особисто мені, завдяки знанням з хімії, досить легко спілкуватися з людьми. Я знаю, як закони мікросвіту переходять на макросвіт, а закони природи – на соціальні системи. Електрон потрапляє на інший рівень або полишає атом – це нормально, це є в житті…
– Ви й долю можете проаналізувати через хімію?
– Так, можна і долю. Залежно від наповнення електронами останнього рівня є металічні елементи, є елементи активні, є інертні. Все – як у житті. У інертних все заповнено – їм нічого не потрібно шукати, є елементи благородні, що не потребують матеріального, а налаштовані віддавати всі можливості.
Вважається, що в школі викладати предмет не менш складно (іноді думаю, що навіть більш складно), ніж у виші. І володіючи академічними знаннями, корисніше працювати на науку або промисловість. Однак, у нашому місті, як я вже казала, працює досить багато чудових вчителів хімії, які мають високий рівень кваліфікації та освіти. Попри те, що деякі підприємства хімічної галузі припинили роботу, я вважаю що згодом обов’язково буде дуже значний запит на професію хіміка. Тому і втілюється SТЕМ-освіта, тому й виховуємо у дітей інженерне мислення, задовольняємо потяг до конструювання, моделювання, технологічні навички.
А далі доля розпорядиться сама, чи знадобляться знання з хімії у житті, наскільки вони будуть корисними. Зустрічаю своїх колишніх учнів, які кажуть: у чистому вигляді хімія не дуже й знадобилася, але виховала культуру мислення, певне відношення до багатьох речей.
Я – людина команди, і завжди це підкреслюю – у нас в ліцеї працює дуже потужна команда педагогів, яка добре розуміє, що саме зараз, в дуже важкі часи всі потребують більшої уваги, більшого піклування.
Горе – воно поряд. 21 квітня ми прощалися з колишнім нашим учнем, воїном ЗСУ Сергієм Топкою, дуже гарною людиною. Така була перспективна дитина, і багато з них – талановитих, розумних, перспективних, — пішли захищати Україну…
– Напевно Ви бачите, як змінюються покоління учнів, то які вони, сучасні діти?
– Сучасні діти дуже допитливі, вони не визнають у спілкуванні довгих дистанцій, навіть на рівні малий – дорослий. У сучасних дітей більше щирості, відкритості, вони не заангажовані чужими впливами, у них майже відсутні шаблони, а багато недоречностей старих стандартів освіти якраз і полягали у шаблонному мисленні.
Дуже важко там і тоді, де люди зі свого минулого переносять шаблонні стереотипи на свою дитину або на свою роботу. Сучасні діти мають більше можливостей, є більш розкутими, і це – дуже добре.
Безумовно, має існувати вертикаль відносин, не можна її ламати й вважати, що ми здатні всі бути друзями. Як кажуть психологи, ми маємо залишатися порадниками, наставниками, помічниками. Дитина має відчувати в особі вчителя перш за все повагу, захист і підтримку.
– З погляду хімії або технологій, як Ви оцінюєте власні сили та можливості, власну роль?
– Скоріш за все, я – буфер. Маю всі важелі для того, щоб регламентувати якісь моменти у своєму житті. Тут хімія відповідає на багато життєвих питань, доводить, зокрема, що все в житті може бути, і ставитись до того треба філософськи. Ті ж окисно-відновні реакції — зразки нашої поведінки в суспільстві, власній родині. Насправді законів природи (і людської спільноти) дуже мало і фундаментальні зводяться до простих речей: сила дії дорівнює силі протидії; скільки вклав – стільки й отримав. В цьому сенсі я вірю і в закон бумеранга.
– Про що Ви зараз мрієте?
– Про мир, Перемогу. Тут діє обов’язковий закон: хто приходить з мечем, той його й отримає. Правда на нашій стороні. Розумію, що в житті все буває складніше, ніж у формулах, але вірю у наше гарне майбутнє.
Днями у місті проходили навчально — польові збори з предмета «Захист України». Були там і наші 11-класники, і ми мали велике задоволення, побачивши їх успіхи, їх патріотичне налаштування.
Мріючи про мирне життя, хочу, щоб наші люди були здоровими. Кам`янське в екологічному плані перевантажене промисловими викидами, має свою невтішну статистику. Тут прийдеться немало працювати спеціалістам різного фаху, і ми обговорюємо з учнями екологічні питання. Іноді я чую від них категоричні «прості» рішення: а давайте позакриваємо усю промисловість, то й не буде шкоди. Тоді висловлюю їм свою зустрічну пропозицію: а давайте теоретично винесемо за двері класу все, що є здобутком хімії. Нічого не залишиться. То для реальних змін на краще вам і потрібна якісна освіта, а далі доля розпорядиться, як ви її використаєте.
Розмовляла Ірина Уварова.
