Накопичувальні пенсії: бути чи не бути?

Накопичувальні пенсії: бути чи не бути?

Як недавно повідомляв «Пильний погляд», уряд намагається вже цього року прийняти законодавство, що запустить обов’язкове накопичувальне пенсійне страхування. Так званий 2-й рівень пенсійного забезпечення має, за задумом уряду, покращити ситуацію з пенсіями у майбутньому. Проте, шанси прийняти необхідні закони поки що виглядають примарними. І в першу чергу, через вади запропонованої моделі накопичувальних пенсій.

Автор: Сергій Гузь.

Законотворчий штурм парламенту

Нинішні зусилля уряду по запуску обов’язкового накопичувального пенсійного страхування більше нагадують рішучий (або відчайдушний – залежить від точки зору) законотворчий штурм парламенту. Перший законопроект №2683 обговорювався в парламентських комітетах і суспільстві більше року (з грудня 2019).

Весь цей час уряд постійно заявляв про зростаючі загрози колапсу солідарної пенсійної системи. У засобах масової інформації була розгорнута справжня кампанія на підтримку урядової ініціативи пенсійної реформи.

Думки експертного співтовариства розділилися. Ключове питання полягає в тому, чи потрібно запускати накопичувальну систему зараз, або спочатку стабілізувати солідарну пенсійну систему.

– Чи зможе запуск 2-го рівня пенсійної системи вирішити проблему дефіциту коштів на пенсії? Тут є кілька загроз. Перша з них – нестабільна економіка останніх років і туманні перспективи її стабілізації, – вважає Оксана Дутчак, експерт Центру соціальних і трудових досліджень. – В умовах відсутності економічного зростання і продовження економічних криз з пенсійними накопиченнями може статися те ж, що відбувається з будь-якими іншими накопиченнями: поки людина вийде на пенсію, вони істотно знеціняться. Стабільне інвестування таких накопичень і їх належне адміністрування з боку операторів теж може опинитися під загрозою нестабільності економіки, спекулятивних процесів і корупційних ризиків.

Критика законопроекту Головним науково-експертним управлінням Верховної Ради була ще жорсткіше. Тут прямо заявили, що в умовах економічної нестабільності вводити накопичувальне пенсійне страхування – значить дискредитувати саму ідею накопичувальних пенсій.

Крім того, експерти вказали, що в Україні відсутній ринок цінних паперів, і зібрані на накопичувальних рахунках кошти просто нікуди буде інвестувати, окрім як давати в борг уряду. І порадили парламентаріям і уряду спочатку створити умови і сам ринок цінних паперів, а вже потім запускати обов’язкове накопичувальне пенсійне страхування.

Довгий час автори законопроекту не могли визначитися і з тим, який відсоток відрахувань з заробітної плати повинен йти на накопичувальні пенсії. І автори законопроекту, і представники уряду називали різні ставки – від 2% до 7%.

Однак, занадто маленький відсоток відрахувань розкритикували профспілки, заявивши, що таких відрахувань просто не вистачить для виплати в майбутньому нормальних пенсій з накопичувальних рахунків. А проти занадто великого відсотка виступили представники бізнесу, яким не подобається істотне зростання витрат в умовах економічної кризи.

В результаті, 29 квітня цього року український парламент одностайно відправив цей законопроект на повторне перше читання. По суті – на переробку.

Нова спроба

Здавалося, що на усунення всіх недоліків запропонованої моделі обов’язкового накопичувального пенсійного страхування уряду знадобиться якийсь час. Але буквально через тиждень після цього голосування, 7 травня, в парламенті був зареєстрований оновлений законопроект №2683-3.

По суті, запропонована модель зазнала лише косметичні зміни. Так, автори законопроекту, серед яких глава парламентського Комітету з питань соціальної політики Галина Третьякова, запропонували ставку відрахувань встановити на рівні 4%, половину з яких сплачують роботодавці, а іншу половину – наймані працівники.

Крім того, автори запропонували створити ще один державний пенсійний фонд, який буде управляти накопичувальними рахунками поряд з приватними накопичувальними фондами.

Однак, схоже, що оновлений законопроект чекає доля попередника. З його критикою виступив не тільки профільний Комітет з питань соціальної політики, а й Міністерство фінансів, Пенсійний фонд України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Підтримує законопроект тільки Міністерство соціальної політики України, яке і відповідає за пенсійну реформу.

– Вся історія з реформуванням пенсійної системи дуже добре демонструє величезну кількість проблем, які накопичилися в українському суспільстві, – вважає Оксана Дутчак. – В першу чергу, введення 2-го рівня обгрунтовується, зокрема, поточною і наростаючою демографічною кризою і кризою на ринку праці – скороченням населення, зменшенням кількості (офіційно) працевлаштованих, збільшенням кількості пенсіонерів. Однак, введення 2-го рівня пенсійної системи не вирішить ані демографічної кризи, ані кризи на ринку праці. Ці кризи вирішуються забезпеченням сталого соціально-економічного розвитку, соціальною підтримкою, гідними зарплатами і детінізацією ринку праці.

Туманне майбутнє

Що буде далі – поки невідомо. В уряді наполягають на прийнятті закону про обов’язкове накопичувальне пенсійне страхування вже в цьому році, щоб нова система могла заробити з 2023 року. Інакше її введення відстрочиться ще як мінімум на рік.

Парламентська опозиція в особі «Опозиційної платформи – За життя» пропонує альтернативний законопроект №2683-2. Його відмінність в тому, що він пов’язує введення 2-го рівня пенсійної системи зі стабілізацією і стійким зростанням економіки, зберігши пріоритети за солідарною пенсійною системою. Але шансів, що опозиційний законопроект підтримає парламент – практично немає.

Десятиліттями в таких містах, як от Кам’янське, люди прагнули піти працювати на «шкідливе виробництво» – щоб раніше вийти на пенсію і отримувати її за максимальним коефіцієнтом. Досі існують спеціальні списки з переліком небезпечних або особливо шкідливих професій. Правда, таких вакансій на промислових підприємствах з роками стає все менше, адже заводи або закриваються, або скорочують робочі місця. Тому знайти роботу, яка б забезпечила високу пенсію в старості – все важче.

Багато хто сподівався, що держава впорається з пенсійною реформою, розпочатої ще в 2004 році. Всі ці роки люди робили відрахування до солідарної пенсійної системи, а тепер уряд каже, що ця система на межі колапсу.

У підсумку, мільйонам українців майбутнє загрожує не тільки старістю, але і злиднями.

На межі або вже за межею катастрофи?

Приблизно 80% самотніх пенсіонерів в Україні живуть за офіційною межею бідності, – такі дані наводить інтернет-видання «Ліга», демонструючи в численних графіках катастрофу солідарної пенсійної системи.

Сьогодні в Україні близько 11 мільйонів пенсіонерів, і 65% з них отримують пенсію нижче 3 000 гривень на місяць. І тільки 2,7% отримують пенсію вище 10 000 гривень на місяць. Як правило, це колишні міністри, народні депутати, судді, прокурори та інші високопоставлені чиновники державного апарату.

Спроби реформувати пенсійну систему робилися державою не один раз. Найбільша реформа була розпочата ще в 2004 році. На додаток до існуючої солідарної системи, реформа передбачала створення двох нових рівнів пенсійного забезпечення: державного накопичувального пенсійного страхування (2-й рівень) і приватних накопичувальних пенсійних фондів (3-й рівень).

Однак з самого початку реалізація цієї реформи виглядала вкрай непослідовно. Спочатку держава дозволила створити приватні пенсійні фонди. Багато з них тут же були використані нечистими на руку ділками для виманювання грошей у довірливих вкладників. І перша же фінансова криза 2008/2009 років призвела до банкрутства третини таких фондів.

За офіційними даними, сьогодні число учасників таких фондів не перевищує і мільйона людей, а накопичені ними кошти не дотягують до 3 мільярдів гривень (тобто, приблизно по 3 000 гривень накопичень на учасника). Навіть в уряді змушені визнати, що приватні пенсійні фонди після 15 років своєї роботи не можуть забезпечити нормальних пенсійних виплат.

Тим часом кинута напризволяще солідарна система все глибше занурюється в кризу. Протягом останніх трьох років дефіцит ПФУ, який доводиться покривати з бюджету країни, піднявся зі 155 млрд.грн. в 2018 році до 200 млрд.грн в 2020-му. А в нинішньому році ці дотації з бюджету можуть зрости ще на 10%.

Але навіть при таких величезних дотаціях, пенсії в середньому дають лише 28% відшкодування реальної зарплати. Тоді як Україна взяла на себе міжнародні зобов’язання забезпечувати не менше 40% відшкодування.

Ось тільки за прогнозами уряду, в найближчі роки цей показник може опуститися до катастрофічних 18%, що остаточно відкине більшість українських старих за межу бідності.

Читайте також:

До запровадження накопичувальних пенсій вже в наступному році слід готуватись мешканцям Кам’янського