На згадку про чужу війну

Досить непомітно для широкого загалу пройшла подія, що напряму стосується, принаймні, 700 родин в Кам’янському – адже стільки мешканців тоді ще Дніпродзержинська взяли участь у бойових діях в Афганістані в 1979-89 роках. 15 лютого відзначалась 30-та річниця виведення радянських військ з території цієї країни.

«Символ честі та гідності»

14 лютого у Кам’янському відбулася зустріч керівництва міста із ветеранами афганської війни. Від імені міського голови Андрія Білоусова воїнів-інтернаціоналістів привітала його заступник Тетяна Завгородня. «Низький уклін вам від імені всіх кам’янчан. Тільки той, хто пройшов війну, може по-справжньому цінувати мир», –  сказала заступник міського голови учасникам та родичам учасників бойових дій в ДРА.

За проявлену більше трьох десятків років тому мужність, відвагу та нинішню активну життєву позицію, учасникам афганських подій та членам сімей загиблих Т. Завгородня вручила міські нагороди, а також, від імені міського голови, передала адресну допомогу сім’ям загиблих.

За традицією, захід пройшов у школі №20, де навчався Олександр Стовба – учасник афганської війни. Олександр був лейтенантом радянської армії. В 1980 році, у віці 23 років, під час відходу свого підрозділу отримав поранення в ногу і залишився прикривати відхід товаришів. Загинув і отримав звання Героя СРСР посмертно. Відомий також своїми віршами, опублікованими посмертно.

Всього за 10 років Афганської війни загинули 12 мешканців Дніпродзержинська. Іменами двох загиблих офіцерів – Героя Радянського Союзу старшого лейтенанта Олександра Стовби і майора Анатолія Воробйова, названі вулиці міста. Сьогодні міська організація «Союз ветеранів Афганістану» налічує 588  кам’янчан.

15 лютого в Кам’янському біля монумента загиблим воїнам-інтернаціоналістам відбувся мітинг пам’яті та урочиста церемонія покладання квітів з нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав. У заході взяли участь міський голова Андрій Білоусов, ветерани бойових дій та члени сімей загиблих, представники органів влади та громадських організацій.

У своєму зверненні до присутніх міський голова наголосив, що подвиг людей, які воювали в Афганістані, назавжди залишиться в серцях співвітчизників. Андрій Білоусов зазначив, що ветерани Афганістану і сьогодні роблять величезний внесок у захист свободи та цілісності України, передаючи свій бойовий досвід хлопцям, які захищають країну. І багато з колишніх «афганців» зараз теж перебувають на південному сході.

«Шановні воїни-інтернаціоналісти! Ви були і залишаєтесь символом честі і гідності для всіх українців! Дай Бог здоров’я вам та вашим рідним!», – сказав міський голова.

Голова міської громадської організації «Союз ветеранів Афганістану, полковник запасу Олег Качуровський зазначив, що завдяки сприянню міського голови для всіх воїнів-афганців Кам’янського була придбана ювілейна медаль «30 років виведення радянських військ із Афганістану».

Учасники мітингу поклали вінки та квіти до підніжжя пам’ятника. Священики відслужили панахиду за всіма загиблими в Афганістані.

Чужа війна

Вважається, що «Афганська війна» — це період присутності в Афганістані обмеженого контингенту радянських військ з 25 грудня 1979 року до 15 лютого 1989 року.

Багато цікавого можна дізнатись на екскурсії виставкою «Афганський злам» в музеї історії Кам’янського.

Афганістан лихоманило від череди переворотів. Влада навченого в Союзі Бабрака Кармаля не могла приборкати спротиву місцевих феодалів.

Наш земляк Леонід Брежнєв, на той час керівник СРСР, КПРС та збройних сил СРСР одночасно, сказав на засіданні Політбюро ЦК КПРС 19 березня 1979 року: «Был поставлен вопрос о непосредственном участии наших войск в конфликте, возникшем в Афганистане. Мне думается, что… нам сейчас не пристало втягиваться в эту войну. Надо объяснить… афганским товарищам, что мы можем помочь им всем, что необходимо… Участие наших войск в Афганистане может нанести вред не только нам, но и прежде всего им». А вже 12 грудня Політбюро прийняло рішення про введення військ в Афганістан для підтримки демократичної влади ДРА, на прохання цієї влади. Тобто, що афганська тодішня влада звернулась до влади СРСР, щоб сусіди ввели свої війська для захисту закону та порядку в країні.

Радянські війська намагались підтримувати владу Б. Кармаля 10 років, витрачаючи щороку на цю війну від 3 до 8 мільярдів доларів США. Коли стало очевидно, що афганські «демократи» програли війну за власну територію з власним народом, ЦК КПРС вирішило вивести війська з ДРА. Що і було зроблено 15 лютого 1989 року.

Афганська війна закінчилась. І почався «афганський синдром»: ветеранам стали все частіше казати: «Мы вас туда не посылали». А настрої «афганців» озвучив один з них в 1989 році в листі до редакції «Комсомольской правды»: «Знаете, если бы сейчас кинули по Союзу клич: „Добровольцы! Назад, в Афган!“ — я бы ушёл… Чем жить и видеть всё это дерьмо, эти зажравшиеся рожи кабинетных крыс, эту людскую злобу и дикую ненависть ко всему, эти дубовые, никому не нужные лозунги, лучше туда! Там всё проще».[202]