Карате та карантин в Кам’янському: рецепт, як рухатись вперед і не падати на слизькому
«На шляху до довершеності не можна зупинятись!» – таке життєве кредо пропонують тренери Федерації Кіокушин-кан карате Кам’янського.
Про долю масового спорту в умовах монетарної орієнтації суспільства та пандемії, про особливості тренувань під час карантину та в зимовий період говорили голова Федерації Євген Колішевський та тренери Сергій Радівілов і Олександр Наконечний.
Автор: Валентин Фіголь.
«Шлях до майстерності»
Зустріч відбулась з нагоди підведення підсумків традиційного відкритого кубку Кам’янського з Кіокушин-кан карате «Шлях до майстерності». Цей турнір місцеві каратисти проводять з 2001 року, розповів Сергій Радівілов.
Спочатку це був просто кубок, який переходив з рук в руки між місцевими секціями карате. Потім потроху викристалізувалась нинішня форма турніру – відкритий кубок для молодих, на здобуття якого приїжджають бійці з різних міст України. Цього разу, наприклад, серед гостей були каратисти з Києва, Харкова та з Донеччини.
Незважаючи на карантин, в турнірі взяли участь 344 спортсмени віком до 18 років.
«Візити бійців з різних регіонів вельми корисні, – зауважив С. Радівілов. – Молоді люди знайомляться, обмінюються бійцівським досвідом, збагачуючи свій арсенал».
Цьогоріч турнір проводився в складних умовах карантинних обмежень. До зали не пускали публіку – отже, юні спортсмени були позбавлені батьківської підтримки.
«Відсутність батьків додала клопоту капітанам команд та тренерам, – розповів Є. Колішевський. – Доводилось слідкувати, щоб спортсмени не погубили своїх речей…»
Оригінальність турніру «Шлях до майстерності» в тому, що каратисти тут не тільки б’ються в поєдинках-куміте, а й демонструють бойову техніку в комплексах рухів, що називаються ката.
«Демонстрацію ката ми вважаємо вельми важливим розділом змагань, – акцентував Є Колішевський. – Бо, коли спортсмен не шліфує постійно базову техніку, то його арсенал прийомів бідніє, і він не може показати гарний, видовищний, а іноді й результативний бій».
Кількість спортсменів, які бажають виступити в демонстрації ката, з кожним турніром росте: цьогоріч техніку показували 73 каратисти. «На жодному турнірі в Україні не приділяється стільки уваги ката, як на нашому!» – зауважують тренери. Тільки на «Шляху до майстерності», наприклад, є особливий приз «За кращу техніку». Його вручають переможцям у куміте, які показали технічні поєдинки.
За результатами турніру місцеві каратисти у віці 8-18 років зайняли 22 перших місця, 31 друге, 30 третіх місць. Гості вибороли 39 перших місць, 31 друге, 17 – третіх місць. Такі результати, на переконання тренерів, свідчать про об’єктивне суддівство.
Карантинний досвід майстрів
Тренери та учні працюють в умовах пандемії з березня. Вже можна підбивати деякі підсумки про вплив карантину на процес викладання, вважають майстри карате.
Дистанційне навчання – не альтернатива очному контакту вчителя та учня, впевнений О. Наконечний. На відстані – за допомогою відеоуроків та конференцій, можна лише деякий час підтримувати фізичну та технічну форму спортсменів. А розвиток, ріст майстерності можливі лише коли тренування відбуваються в колективі однодумців. В цьому за останні кілька місяців тренери пересвідчились на власному досвіді.
Особливо це стосується юних спортсменів, зауважив Є. Колішевський: для дітей нагляд дорослого вчителя та спілкування з іншими спортсменами відіграє вирішальну роль, бо дитина ще не може самостійно концентруватись на досягненні певної мети.
Карантин – не єдина загроза масовому спорту в Україні, діляться клопотом тренери. Комерціалізація спорту – теж небезпечна тенденція. Коли заняття спортом дорожчають – а на це впливають ціна амуніції, оренда приміщень для тренувань – це автоматично вводить майновий бар’єр для спортсменів. У дитини може бути талант, але у батьків бракує грошей, щоб його розвивати..
«Є професійний спорт, є спортивний бізнес, – кажуть тренери. – Але повинен бути і масовий спорт – для популяризації здорового способу життя, виховання гармонійно розвинених людей».
Розслабтесь на слизькому
Вміння падати й підніматись – характерна риса бійця. Як пересуватись та падати в ожеледицю, рекомендують майстри карате з Кам’янського.
Носіть зручний одяг та взуття, кажуть тренери. Майте руки, вільні від якихось предметів. Наприклад, тримаючи в руці телефон, людина при падінні рятуватиме не своє тіло, а коштовний гаджет…
На слизькому не можна застигати в напружених позах: треба тримати рівну поставу, інакше людина просто «забуває» про своє тіло і не контролює його. Послизнувшись, людина падає напруженим тілом, як колода. А якщо тіло в момент падіння розслаблене, воно падає, як мішок – м’яко, отже, з меншими пошкодженнями.
При падінні варто притискати підборіддя до грудей, щоб не вдаритись головою об землю. Падати краще за все набік, і не підставляти напружені руки під вагу тіла, щоб не поламати їх.
Щоб безпечніше рухатись, варто тримати в формі суглоби свого тіла, зазначають тренери. Еластичні суглоби та м’язи ліпше реагують на раптову втрату рівноваги і менше травмуються при падінні.
Майстри рекомендують придивитись, як падають малі діти: втративши рівновагу, малюк не падає з усього росту, а присідає на розслаблених тазостегнових та колінних суглобах, зменшуючи вдвічі висоту падіння.
Або як падають дами в кіно: осідає на підігнутих колінах та м’яко завалюється вбік.
«Важливо бути уважним на вулиці, а не відволікатись на сторонні справи та думки», – зауважив О. Наконечний.
«Якщо вже падаєте – не пручайтесь, не намагайтесь напруженням втримати вертикальне положення, а падайте м’яко та розслаблено, як листок з дерева», – рекомендують майстри карате з Кам’янського.